Жив-Був у одній хатинці метикований мужичонка по імені Мачатинь. Пана свого він обдурював, як йому заманеться. Одного разу пан, вертаючись із полювання, загорнув
До Мачатиню відпочити. Мачатинь знав, що пан простак, тому зварив у казані кашу, зняв з вогню, приніс у хату й поставив посередині кімнати на підлогу, а тоді й говорить панові:
- Дивися, дивися! Ти бачив такий казан, щоб у ньому каша посередині хати без вогню кипіла? А я завжди так: води наллю, крупи засиплю, поставлю на підлогу, він знай собі варить.
Подивився пан — правда адже, вирує щосили. Так тільки невтямки йому, що завжди каша, знята з вогню, ще продовжує вирувати.
- Знаєш що, Мачатинь? Я дам тобі тридцять три пурвиети землі близько самої твоєї избенки, тільки віддай мені казан!
Добре. Пан, дурило, приніс казан додому, поклав у нього зайця, нехай вариться. Так без вогню хіба що звариться? Зміркував пан, як надули його спритно, і велить покликати Мачатиня на садибу, щоб почухати йому спину ціпком. А Мачатинь заздалегідь знав — не минути йому пороття. Однак, щоб подшутить над паном, він налив кров'ю телячі кишки й прив'язав собі на спину. Як ударив пан дрюком, так кров і бризнула у усі сторони. Витягнувся Мачатинь на землі й стогне:
- Убив, убив, сам свого Мачатиня вбив!
Пан побачив Мачатиня всього у крові, побіг до двірських мужиків і покарав ним під шумок Мачатиня у мішку утопити у ополонці. Принесли його мужики до озера. А ополонка змерзнула; треба за сокирою йти. Поки мужики сокира шукали, Мачатинь виліз із мішка й набив його каменями. Утопили мужики камені.
Дня через два-три знову йде пан на полювання. Ще зайця не підстрелив, як вийшов отут Мачатинь із хатинки й давай кидати у його шавок соснові шишки. Дивиться пана на Мачатиня й дивується:
- Ти звідки узявся? Чим у моїх собак кидаєш?
- Тепер я у всіх собак грішми кидаю, а коли гроші кінчаються, то коштує тільки у ополонку залізти, як гребу їх там купами. Тільки не говори, пан, своїм працівникам, не те вони теж пронюхають доріжку до моїх грошей на дні озера.
Пан, Почув таке, заквапився, начебто б додому, а сам — до озера, стрибнув у ополонку й пішов на дно сокирою, тільки міхури забулькали. Він і донині шукає там гроші Мачатиня.