Одного разу заєць подумав, що, будь він одружений, йому б жилося легше. Сподобалася йому дочка одного селянина. Попросив заєць ведмедя наречену йому висватати. А дівчина сватові так відповіла:
- Ні, за зайця я не піду.
- Чому не підеш? - запитує ведмідь.
- Хвіст у нього вуж боляче короткий, - відповідає вона.
Пішли серед звірів розмови: так, мол, і так, відмовилася селянська дочка за зайця йти, мов, хвіст у нього короткий. Дійшло це до вовка. "Коли селянська дочка за зайця не йде, тому що хвіст у нього короткий, те вуж за мене вона піде - у мене хвіст довгий", - розв'язав вовк. Попросив і він ведмедя бути сватом. Говорить ведмідь селянській дочці:
- Твоя правда, не годиться заєць тобі у наречені, тому що хвіст у нього короткий. Я іншого нареченого знаю, у нього хвіст куди довше.
- Хто ж це такий? - запитує дівчина.
- Вовк. Він у нас важливий пан, і хвіст у нього довгий. Підеш за нього?
- Так, так, - погодилася дівчина, - за такого пана я з радістю піду. Передав ведмідь вовкові, що наречена згодна, вовк зрадів й пообіцяв улаштувати великий бенкет. Весілля розв'язали зіграти у будинку селянина, щоб усе бачили, яка у вовка наречена-красуня.
У день весілля пішов вовк зайця на бенкет кликати, а заєць у постелі лежить.
- Приходь до мене на весілля, - говорить вовк.
- Не можу, - відповідає заєць, - я вчора капустою так морквою об'ївся, а сьогодні, бачиш, хворію.
- Без тебе нам ніяк не обійтися, - засмутився вовк, - де ж я іншого такого танцюриста, як ти, поберу?
- Я б пішов, - відповідає заєць, - так погано мені, не дійду так далеко. Отут вовк і говорить:
- Добре, я надягну сідло й вуздечку, ти на мені верхи поїдеш, якщо я побіжу занадто швидко, ти мене притримай.
Погодився заєць. На півдороги вовк говорить:
- Злазь, тепер дійдеш!
- Не дійти мені, - відповідає заєць, - ще провези. Біля самого будинку вовк говорить:
- Ну вже далі я тебе не повезу. Побачать люди - засміють.
- Що ж, - відповідає заєць, - добром не побіжиш, я тебе силою змушу. Хльоснув заєць вовка батогом, і вовкові прагнеш не прагнеш довелося далі бігти.
Зупинився заєць у будинку нареченої, кинув поводдябатракові й говорить:
- Прив'яжи-но мій коня міцніше, щоб не втекла. Входить заєць до нареченої й говорить:
- За мене не пішла, тому що у мене хвіст короткий. Вовк тобі сподобався, але ж він у мене за верхівковий коня.
- У тебе вовк за верхівковий коня? - здивувалася наречена.
- Не віриш, піди сама на стайню подивися, - говорить заєць. Побігла дівчина на, стайню, бачить: там осідланий вовк прив'язаний. Повернулася вона у хату й вийшла заміж за зайця. А вовк від сорому подалі у ліс утік.