У старожитні часи у одного батька син був такий силач що у всій окрузі ніхто не міг з ним змагатися. Зібрався він піти пошукати супротивника у інших краях. Іде день, іде два — ніде підходящого не знайти. Нарешті загорнув силач у один будинок, там бабуся коржа четвериками міряє.
- Куди, синок, шлях тримаєш? - запитала бабуся.
- Іду шукати собі гідного супротивника.
- Ось прийдуть двоє синів моїх, тоді вуж тобі буде з ким силою потягати.
Напекла бабуся третій четверик коржів і чекає синів. Пройшло небагато часу, приходять обоє; у кожного під пахвою по оленеві й на мізинці по козулі. Поставила бабуся перед кожним по четверику коржів і гостя до третього четверику кличе. З'їли сини кожний свій четверик і по полбочки пива випили; а гостеві невміч ні вершки із четверика коржів з'їсти, ні, поготів, полбочки пива подужати. Подивився на це силач, і тошнехонько йому стало: мабуть, краще він з ранку боротися буде.
Увечері бабуся послала одному синові у одних дверей, іншому синові у інших дверей, а гостеві — посередині кімнати. У ночі один син кашлянув. Так кашель був такий сили, що відшвирнуво гостюючи до інших дверей, прямо на другого сина. Та другий син відразу захекався, і відшвирнуво гостюючи, як метелика, назад до першого. Так усю ніч брати й перекидали силача з кінця на кінець, як матрац. Ранком йому вже не до боротьби, задав він звідти стрекача, а обоє брата за ним навздогін. На щастя, зустрів утікачеві людей з товстою колодою на плечі. Заблагав утікач, щоб він урятував його від тих, що женуться за ним по п'ятах. Скинула людей колода, схопив обох братів, засунув одного у одну кишеня, іншого у іншу кишеню штанів, і тоді говорить:
- Дряпай звідси, Доки вони у кишенях. Коли втечеш так далеко, що не розглянути тебе буде, тоді випущу їх!
Удома син розповідав, дивував:
- Екие страсті! Сабоний я, так на такі напав, що й мізинця їх не коштую. Ті двоє сабоні були, а вуж що до третього!..