Якось раз жаба побачила слона, він важливо проходив повз її норку.
- Добрий день, ушанований слон, - дружелюбно проговорила жаба й вистрибнула з норки. - Куди шлях тримаєте? Дружній тон жаби довівся слонові не по нутру. Він розлютився, підхопив жабу хоботом, підняв високо нагору й затрубив:
- Ах ти, незначна тварина! Як смієш ти розмовляти із мною, самим слоном? Я покараю тебе за нешанобливість!
Перелякалася жаба й заблагала, стала принижено просити, щоб слон пощадив її:
- Шановний! Вибачите великодушно мою зухвалість! Я посміла звернутися до вас тільки тому, що дуже вуж прагла прислужитися вам. Тут неподалік живе слониха, вона, звичайно, буде рада такому шановному гостеві, як ви. А я, якщо накажете, проводжу вас до неї. Живе вона у ставку, неподалік звідси.
Здивувався слон і перемінив гнів на милість:
- Так ти й насправді можеш проводити мене до слонихи? Мабуть, я провідаю її. Тільки дивися не здумай мене обманювати!
Забралася жаба слонові на голову, дорогу показувати. Тільки підійшов слон до ставку, жаба бултих! Шльопнулася у воду й пірнула глибже.
Коштує слон, передніми ногами від досади перебирає. Заглянув ненавмисно у ставок, а звідти на нього його власне відбиття дивиться. Дався слон діву:
- Що за чудеса! Мене й насправді у воді слониха чекає!
Отут із ставка жаба як квакне із усієї сечі:
- Поквапитеся, ушанований слон, не гайтеся, спускайтеся скоріше у гості до слонихи. Вона так чекає вас!
Не довго думаючи слон звалився у воду. А був він такий незграбний, що поламав обоє бивня й зовсім загруз у топкому мулі. Скільки не борсався, як не намагався, не вдалося йому вибратися на берег. Куди там!
Так жаба посоромила пихатого слона.