Давним-давно жила у селі стара баба. Одна-самісінькав цілому світлі — не було у неї ні сина, ні дочки, тільки теля-пестренок. Та ходила баба за телям, немов за внучонком.
Устане зранку, коржів маслених напече. Коржа теляті на ріжки повісить, до заду торбу йому прив'яже. Та пустить теляти у гори — нехай собі їсть коржа так хмиз ламати не забуває. А до вечора, не встигне сонечко сісти, теля додому біжить, повну торбу хмизу несе.
Але якось раз сіло сонечко за гори, а теля-пестренок усе не йде так не йде. Чекає не дочекається його стара, не знає, що й думати. Ось уже небо чорним стало, а теляти досі немає так немає. Не дочекатися, видне, бабі свого улюбленця. Побрала вона ключку й пішла у гори шукати. Раптом заєць їй зустрів. Запитує його баба:
- Скажи, добрий зайчик, не чи бачив ти де моє теляти-пестренка?
- Твоє теляти-пестренка відьма з'їла, а вночі прийде тебе загризе.
Злякалася отут баба, зажурилася. Так робити нема чого, заплакала, додому пішла. Села у воріт, сльози ллє. Плаче стара, а туга всі сабоней серце гризе. Почули люди, як баба вбивається, того й дивися самі заплачуть. Ішов повз братик шило й запитує:
- Бабуся, а бабуся, ти що пригорюнилась?
- Моє теляти-пестренка зла відьма з'їла, а вночі прийде, мене загризе!
- Не бійся, бабуся! Я вночі прибіжу, лихо відведу!
Ішла повз сестриця колючка й запитує:
- Бабуся, а бабуся, ти що зажурилася?
- Моє теляти-пестренка зла відьма з'їла, а вночі прийде, мене загризе!
- Не бійся, бабуся. Я вночі прибіжу, лихо відведу!
Котилася повз тіточка куряче яєчко, підкотилася й запитує:
- Бабуся, а бабуся, ти що плачеш?
- Моє теляти-пестренка зла відьма з'їла, а вночі прийде, мене загризе.
- Не бійся, бабуся, я вночі прибіжу, лихо відведу!
Скакала повз тіточка жаба, прискакала, запитує:
- Бабуся, а бабуся, ти що так убиваєшся?
- Моє теляти-пестренка зла відьма з'їла, а вночі прийде, мене загризе!
- Не бійся, бабуся, я вночі прибіжу, лихо відведу!
Шльопав повз братик коров'ячий гній, запитує:
- Бабуся, а бабуся, ти що пригорюнилась?
- Моє теляти-пестренка зла відьма з'їла, а вночі прийде, мене загризе!
- Не бійся, бабуся, я вночі прибіжу, лихо відведу!
Котився повз дядечко кам'яна ковзанка, підкотив і запитує:
- Бабуся, а бабуся, ти чого затужила?
- Моє теляти-пестренка зла відьма з'їла, а вночі прийде, мене загризе!
- Не бійся, бабуся, я вночі прибіжу, лихо відведу!
А час тим часом до ночі наближалося, і стали вони між собою рада тримати. Братик шило до баби за пояс сховався, сестриця колючка за лампою схоронилася, тіточка куряче яєчко у грубку закотилася, тіточка жаба у чан з водою стрибнула, дядечко ковзанка над притолокой причаївся, а меншому братикові коров'ячому гною подітися нікуди, так він прямо на землю плюхнувся.
Прийшла зла відьма, у будинок ввалилася, говорить:
- Баба, а баба, зараз я тебе знімання, так ось із чого почати, не знаю.
Відповідає їй баба:
- А ти з живота починай!
Прагла відьма за живіт ухопитися, так не отут-те було! Братик шило як пирнет її у бік!
- Ой, у тебе на животі шипи ростуть!
- Тоді з голови починай!
- На голові волосся ростуть.
- А ти їх вирви! Тільки колись лампу запали!
Прагла відьма лампу запалити, а сестриця колючка як увіп'ється їй у руку! Побігла відьма до грубки вогню добути так посвітити, а тіточка куряче яєчко ока їй заліпила. Добралася до чана води зачерпнути, а тіточка жаба хвать її за ніс. Злякалася відьма, прагла втекти, так посковзнулася на коров'ячому гної. Отут дядечко ковзанка приспіла та й придавив злу відьму. Нехай знає, як чужих телят є!