Жив старий з бабою. Старий котец поставив, додому повернувся, переночував. На наступний ранок він відправився до котцу, до котцу прийшов, котец вичерпав - старий добув одну щуку. Старий щуку побрав, додому направився, додому прийшов до баби. Баба щуку очистила, старий зі старухою щуку з'їли; залишилася тільки голова. Старі переночували.
Ранком старий пішов до котцу, а баба під час його відсутності щучу голову з'їла. Старий до котцу сходив і зовсім нічого не добув. Старий повернувся, бабу запитує:
- Щуча голова де? Баба відповідає:
- Я її з'їла.
Старий з бабою битися сталі, посварилися через щучу голову. Баба старого відіпхнула, побрала нарту, надягла голици й пішла. чи Довго, чи мало вона йшла, уперед дивиться - землянка коштує. Баба підійшла до цієї землянки, голици зняла й у землянку зайшла- у землянці нікого немає. Баба нагору глянула - нагорі висить м'ясо й внутрішнє сало. Баба розвела вогонь, приготувала їжу, поїла, а потім назовні вийшла, дров наготувала, дрова у землянку занесла, сама побрала сокиру, під дровами сховалася. Незабаром з вулиці прийшла людей:
- Лижі з ніг нехай знімуться, лижі нагору нехай повісяться, - сказав він, - двері нехай відкриється.
Двері відкрилися, він у землянку вкотився.
- Нехай загориться вогонь! Вогонь загорівся.
- Нехай казан підійде! Нехай казан снігом наповниться, нехай казан над багаттям підвіситься, нехай сніг у казані стане!
Сніг у казані станув.
- Нехай казан м'ясом наповниться. М'ясо у казан упало.
- Нехай казан скипить, нехай казан зніметься з багаття, нехай казан з тагана зніметься!
Казан знявся.
- Нехай підійде коритце, нехай з казана м'ясо у коритце вичерпається, нехай м'ясо з коритца зникне!
М'ясо з коритца зникло.
- Якщо я на своє місце ляжу, мене з'їдять, якщо на іншій стороні чуму ляжу, мене з'їдять, якщо у передній частині ляжу, мене з'їдять, якщо близько дверей ляжу, мене з'їдять, якщо на собачому місці ляжу, мене з'їдять! Він покотився у кут біля дверей, де дрова. Він ліг, заснув. Баба вискочила, сокирою рубала-рубала, усього його порубала на дрібні шматочки. Потім баба на нарту м'ясо поклала, внутрішнє сало поклала, голици надягла, додому до старого відправилася. чи Довго, чи мало баба йшла, повернулася додому. Із чувала землянки серпанків трохи йде, трохи йде. Баба залізла на землянку, через чувал униз заглянула - старий як головешка худий став; вогонь у багатті згас. Баба плюнула. Старий заплакав. Плаче й говорить:
- Баба мене кинула, багаття згасло!
Баба спустилася вниз, відкрили двері, додому зайшла, старого стала лаяти:
- Ти помирати зібрався!
Баба вийшла, м'ясо й сало принесла, у казан поклала. Коли м'ясо зварилося, баба його на коритце вичерпала. Старий з бабою є сталі, ялини, наїлися. Потім старий з бабою принесене бабою м'ясо додому затягли й цим м'ясом тепер живуть.