Живуть пташка з мишкою. Стали вони заготовляти собі їжу на зиму. Мишка й говорить пташці:
- Пташка, давай разом харчуватися. Спочатку твої запаси будемо їсти, а потім, коли твої запаси з'їмо, мої будемо їсти.
Пташка погодилася. Птичкини запаси були на поверхні землі, а мишкіни були заховані у землі.
Пройшло якийсь час. Птичкини запаси швидко з'їли. Коли птичкини запаси з'їли, пташка сказала мишці:
- Ну, а тепер, мишка, будемо харчуватися твоїми запасами. Почувши це, мишка втекла у свою нору й кличе звідти:
- Ну, подруга, входь, входь у мій будинок, не соромся! Пташка намагається ввійти, але ніяк не може, крила застряють у норі.
Тоді мишка сказала пташці:
- Ну, раз не можеш увійти, живи одна як знаєш. Розсердилася пташка, стала лаяти мишку:
- Ах ти, ошуканка! Який же ти товариш? Якби я знала, що ти так зробиш, я не кормила б тебе, Як я тепер буду жити? Ось поскаржуся на тебе своєму хазяїнові орлові. - Не лякай! - говорить мишка. - У мене теж хазяїн є змія, я теж можу поскаржитися.
Стала пташка жити одна. Цілий день стрибає, їжу шукає. Але що можна знайти? Усе покрите снігом.
Та ось одного разу, коли пташка літала по кущах і шукала собі їжу, прилетів орел.
- Ти чому увесь час стрибаєш? - запитує він у пташки.
- У мене їжі ні, – відповідає пташка.
- Чому ж не запасла?
- Запасла, так мене мишка обдурила. Потім орлові усе розповіла.
- Ти не засмучуйся, – говорить орел, – ми збори влаштуємо. Змусимо мишку дати тобі їжі. Я повідомлю про усе мишкіній господарці змії. Поклич на збори всієї нашої родички різних птахів. Та мишці скажи, щоб і вона покликала на збори своїх друзів усіх звіринок, що живуть у землі.
Коли орел полетів, пташка прийшла до мишкіної норці й розповіла їй про збори.
Мишка сказала:
- Для чого ж збиратися? Однаково я не дам тобі свої запаси.
- Так сказав мій хазяїн орел. Іди, клич своїх друзів!
Відправилася мишка кликати своїх друзів. Пташка теж полетіла повідомляти свою родичку про збори.
Через якийсь час усе зібралися. Прилетіли різні птахи: качки, гусаки, куріпки, глухари, лебеді, рябчики, ворони, галки й інші птахи. Та хазяїн їх орел прилетів.
Мишкіни родичка – миші й різні хробаки – також приползли разом зі своєю господаркою змією. Орел став говорити:
- Птаха й усі живучі у землі, слухайте мене! Восени пташка з мишкою разом продукти заготовляли. Про це всі добре знають. Вони дружно жили, поки харчувалися птичкиними запасами. А ось зараз пташка без їжі гине. Мишка не прагне її годувати. Тоді змія запитала своїх підлеглих:
- Хто з вас так зробив? Миші запищали:
- Серед нас немає ошуканок! Ми не чули про мишу ошуканку!
Змія сказала орлові:
- Сам годуй свою пташку, не дамо ми їй їжі! Стали тоді орел і змія битися. Орел ударив змію крилом, так так, що вона ледве уползла.
Нема чого робити, довелося мишці віддати половину свого запасу пташці.