Жили коли те разом росомаха, ведмідь і вовк. Жили вони дружно, ніколи не сварилися. Але одного разу посварилися на усе життя. Відбулося це так.
У росомахи була сестра, дівчина. Вона швидко підросла й стала дорослою гарною жінкою. Розв'язав тоді вовк побрати цю дівчину собі у дружин. Прийшов він до росомахи й сказав:
- Росомаха, віддай мені свою сестру у дружин.
- Що ти, вовк, хіба ти їй пари? - говорить росомаха. - Ти, адже сірий, народився зі снігу, а ми, росомахи, чорні, народилися із землі. Ні, я не згодна віддати тобі сестру у дружин.
Довго сперечалися вони, але так ні до чого й не домовилися. Тоді вовк і говорить росомасі:
- Ну, якщо ти не згодна віддати мені сестру, підемо до нашого старшого брата ведмедеві, він нас розсудить, скаже, хто з нас прав.
Прийшли вони до ведмедя, вовк і говорить:
- Старший брат, ми прийшли до тебе, щоб ти розсудив нас. Скажи, хто з нас прав? Я прошу у росомахи її сестру у дружин, а вона не погоджується віддати. Ось ми й посварилися.
Тоді ведмідь сказав:
- Дуже погано, що ви не прагнете поріднитися. За це ви будете покарані. Із цього часу ти, вовк, увесь час будеш жити один і будеш мати у рік не більш трьох дитинчат. Ти ж, росомаха, за те, що пошкодувала віддати свою сестру у дружин вовкові, будеш мати у рік не більш одного дитинчати.
Діти твої завжди будуть попадати у дерев'яні пастки, та й ти сама загинеш від неї.
Вовк дуже засмутився й побрів додому. А росомаха розсердилася й стала лаяти ведмедя:
- Ти, ведмідь, мене закляв, – сказала вона, – так і я тебе заклинаю! Будеш ти тепер усю зиму спати у ямі, яку вириєш для себе у землі. Узимку ж прийдуть до тебе люди й уб'ють тебе.
Та дійсно, усе трапилося так, як передбачили ведмідь і росомаха. Вовк став мати щороку не більш трьох вовченят. Росомаха приносить у рік тільки одного дитинчати, і вони завжди попадають у пастку й гинуть. Ведмідь же спить усю зиму, нікуди не вилазячи зі свого барлога.