Дочка старого Кагени

Жила одна жінка мисливець. У неї був батько по імені Кагена. Дідок ходив, опираючись на два ціпки. У нього було одне очей, на іншій він осліп. П'ять оленів у них було. Дівчина полювала з батьківським оленем манициком Хасанджаем. У цієї жінки стріли були з мамонтової кістки. У день вона вбивала десять і двадцять диких оленів. Коли бачила диких оленів, стріляла з лука у ціла череда. Одного разу вона зустріла на полюванні чоловіка. Величезний чоловік – розміром з великий стовбур дерева. Стріли у нього міцні, дерев'яні, олень маницик його з великого лося. Їздовий олень у нього з великий яр. Чоловік не привітався. Сидячи на їздовому олені, він запитав жінку: – Ти куди їдеш? - Я полюю, – промовила жінка. Та жінка завжди говорила піснями, чоловік же розмовляв звичайними словами. Чоловік, показуючи мову, засміявся: – Ти адже жінка, який ти мисливець? Дівчина засоромилася, зніяковіла, далі поїхала. Від'їхавши на відстань пострілу, вона оглянулася й запекла: – Богатир, чому ти мене зачіпаєш? Ну но, стріляй у батьківського оленя - Хасанджая маницика. Ти мене ображаєш! Говорячи це, вона відвела убік маницика, побрала його за кінець ременя й поставила боком. Чоловік зліз зі свого оленя й став стріляти з лука у маницика жінки. Тридцять п'ять раз вистрілив. Не потрапив жодного разу. Але ось стріли у нього скінчилися. Знову сказала жінка: – Ну но, богатир, дивися, я буду стріляти у твого маницика. - Ну но, – сказав чоловік і поставив свого маницика боком, тримаючи його за ремінь. Жінка вистрілила один раз і прострелила маницика наскрізь. Маницик того чоловіка звалився… Тоді чоловік сказав: – Давай зупинимося на одному стійбищі й будемо полювати разом. - Добре, – сказала жінка. Потім зупинилися на одному місці. На інший день пішли полювати у різні сторони. Жінка вбила десять диких оленів, чоловік одного. Увечері повернулися обоє. Чоловік пішов до жінки довідатися, як полювала. Просунувши голову у отвір для входу, він запитав: – Ти скільки вбила? - Богатир, я – жінка, який я мисливець? Один тільки десяток убила. Потім запитала: – Ну, богатир, відповідай ка, скільки ти вбив? - Я вбив одного. Жінка не повірила. - Скількох убив, говориш, – один десяток, говориш? - Ні, ні, немає. Одного, одного вбив, сказав він і підняв вказівний палець. Жінка сказала: – Богатир, який же ти мисливець, якщо вбив тільки одного оленя? - Завтра знову будемо полювати, – сказав чоловік. - Добре. На інший день вони знову полювали. Жінка вбила двадцять диких оленів, чоловік убив двох. Увечері вони повернулися. Чоловік знову пішов довідатися. Просунувши голову у отвір для входу, він запитав: – Ти скільки вбила? - Я два десятки вбила. Скажи ка ти тепер, скільки ти вбив? - Я вбив двох. Жінка сказала: – Богатир, який же ти слабкий! Потім чоловік сказав: – Завтра знову будемо разом полювати. На інший день вони знову полювали. Побачили тридцять п'ять диких оленів. Пославши манициков, вони почали стріляти з лука. Жінка у всіх оленів стріляла, усіх убила. Чоловік жодного не вбив. Чоловікові соромно стало, що жінка краще його полювала, і він сказав: – Завтра ми самі поміряємося силою. - Добре, що ж робити! Жінка на інший ранок устала рано й на такій відстані, на якому не видне рогів самця дикого оленя, – запекла: – Ну но, богатир, ти спочатку стріляй! Чоловік почав стріляти у жінку. Жодного разу не потрапив. Не міг убити жінку. Жінка на лету вистачала руками кінці стріл, що летіли у неї. Чоловік стріляв з лука тридцять п'ять раз. Нарешті стріли його скінчилися. Тоді жінка сказала: – Ну но, богатир, подивися ка на мене! Чоловік зніяковів і відвернувся. Потім він почав стрибати зі сторони убік, щоб жінка не потрапила у нього. Жінка вистрілила один раз, потрапила у стегно богатиря. Богатир упав, а горда жінка виїхала.