Було це давним давно. Жив у однієї бабусі хлопчик. Народився він у тайзі, виріс там, став потім сиротою й прийшов жити у селище до бабусі.
Одного разу просить він у бабусі тисячу рублів. А у тієї бабусі багато грошей було. Дала вона йому тисячу рублів, і він пішов. Довго ходив по тайзі. По горах ходив, по сопках ходив, по ключах і річкам ходив. Нарешті прийшов він до бабусі з кішкою у руках.
- Навіщо ти кішку приніс? - запитує бабуся.
- А за цю кішку я тисячу рублів заплатив. Кішка ця не проста, вона будь-якого звіра побороти може.
Знову став він у бабусі тисячу рублів просити. Дала вона знову тисячу рублів, і хлопчик пішов. Ходив ходив він по тайзі. П'ять років по горах ходив, п'ять років по сопках ходив, п'ять років по ключиках ходив. Нарешті прийшов знову до бабусі, а у руках у нього щеня.
- Навіщо щеняти ти приніс? - запитує бабуся.
- А за це щеня я тисячу рублів заплатив. Щеня цей будь-який барліг вистежить, будь-якого ведмедя задавить.
Знову став гроші просити. Дала йому бабуся востаннє.
Ішов він по дорозі, ішов по річках і до великого лугу підійшов. На тому лузі табун кобилиць пасеться й жеребчик маленький. Стала людей до жеребчику підходити, а з носа, його дим пішов, і вовна у золото перетворилася. Схопив він того жеребчика й пішов до свого будинку. Іде, іде, назустріч йому дідок бідний крокує. Побачив той дідок жеребчика із золотою вовною й став його у хлопця просити:
- Дай мені жеребчика, а я тобі за це колечко дам. Що захочеш, то тобі й буде.
Шкода було жеребчика із золотою вовною, але проміняв він його на колечко.
Чи Довго, чи мало йшов, нарешті прийшов той молодець до бабусі. Щеня його виросло, кішка теж.
Прийнялася бабуся сварити його, що гроші він витратив, та й щастя з рук випустив, жеребчика із золотою вовною віддав. Живуть вони так живуть.
Став хлопець бабусю до царя посилати, щоб вона дочка пануючи за нього посватала. Прийшла бабуся до царя, розповіла йому, а він говорить:
- Нехай твій син перетворить нашу ріку у срібло, а берега у золото, тоді він одержить мою дочку.
Прийшла бабуся додому й розповіла про це синові. Побрав хлопчик колечко, кинув його три рази нагору, і з'явилися відразу дванадцять богатирів.
- Чого ти прагнеш? - запитують.
- Перетворите ріку нашу у срібло, а берега у золото. Зникли дванадцять богатирів. А цар диву дається: ріка зробилася срібної, а берега її золотими.
Приходить бабуся до царя й говорить:
- Ну, прийшла я за нареченою. Усе, що ти говорив, так і зроблене.
- Ні, – говорить цар, – зараз не віддам. Нехай твій молодець через срібну ріку золотий міст зробить, і по срібній ріці нехай човна срібні плавають.
Прийшла та бабуся до хлопця й усе розповіла. Він вийшов на вулицю, підкинув нагору три рази колечко, і з'явилися миттю дванадцять богатирів.
- Чого ти прагнеш? - запитують.
- На ріці наший міст із золота зробіть, а по ріці нехай човна срібні плавають.
Зникли дванадцять богатирів. А цар диву дається: на ріці човна срібні плавають, а берега її міст золотий з'єднує. Біжать по мості коні, а з під підків іскри вилітають. Їдуть у човнах рибалки, а весла у них сріблом блищать.
Приходить бабуся до царя й говорить:
- Ну, прийшла я за нареченою. Усе, що говорив, так і зроблене.
- Ні, – говорить цар, – зараз не віддам. Нехай твій молодець біля будинку мого велике озеро зробить. Нехай у тому озері безліч риб плаває. Усі ті риби нехай будуть срібними.
Прийшла бабуся додому й розповіла усе хлопцю. Пішов він на вулицю, підкинув три рази колечко нагору, і з'явилися дванадцять богатирів. - Чого ти прагнеш? - запитують.
- Зробіть біля будинку пануючи озеро. Нехай там усе риби срібними будуть.
Зникли дванадцять богатирів. Виходить цар і диву дається. Близько його будинку озеро велике. У озері тому риби срібні плавають. Безліч коней воду пити підійшли.
Приходить бабуся до царя й говорить:
- Ну, прийшла я за нареченою!
Віддав цар свою дочку за того хлопця. Живуть вони рік, іншої. Так шість років прожили, троє хлопців у них народилися. Побудували вони більшу юрту.
Став одного разу молодець на полювання збиратися. Капкани, лук, стріли побрав і пішов на промисел. Дружина ж його усе просить розповісти про чудо, як це він усі накази пануючи виконував. А він не розповідає їй.
Знову стала вона просити його, обіцяла зберегти таємницю. Він повірив їй і віддав те колечко. Сам же відправився на полювання.
Вийшла дружина його на вулицю, підкинула нагору три рази колечко, і з'явилися дванадцять богатирів.
- Чого ти прагнеш? - говорять.
- Прагну я, – говорить дружина молодця, – виїхати за далеке море, до царя Арсалану.
Зникали дванадцять богатирів, зникла з дітьми й дружина молодця.
Чи Довго, чи мало ходив молодець? Прийшов він у свою юрту. Ні дружини, немає дітей. Став він бабусю запитувати, та йому говорить:
- Зникла твоя дружина, як тільки ти пішов на полювання. Тоді підійшли до нього кішка й собака. Ударилися вони про землю й перетворилися у хлопчиків. Сказали вони молодцю, що йти треба на великий луг. На тому лузі буде багато кобилиць пастися.
Відправився молодець до великого лугу. На тому лузі триста кобилиць пасеться. Жеребчик же один. Маленький жеребчик – з вух його дим іде, вовна його золота. Схопив він того жеребчика й пішов по дорозі.
Дивиться, дідок по дорозі йде. Бідний, обірваний. Став дідок жеребчика просити.
Заплакав молодець і розповів дідкові про усе, що трапилося.
- Не плач! - сказав дідок. - Іди додому. Нехай твої собака й кішка до моря з тобою йдуть. Переведуть вони тебе через море, а там палац золотий побачиш. У тому палаці твоя дружина живе. Нехай вони колечко схоплять і втечуть. Одержиш ти колечко й знову станеш жити добре.
Прийшов молодець додому, розповів усе кішці й собаці. Сам же занедужав. Привезли шамана. Той шаман велів оленя заколоти. Закололи оленя, лікували лікували молодця, нічого зробити не змогли. Шаман не знав, який злий дух у душу молодця ввійшов.
Тоді кішка із собакою самі пішли. Ішли йшли сімдесят років. Прийшли вони до моря. Села кішка на собаку верхи, і так вони переплили через море. Вийшли на берег і побачили великий палац.
Собака залишився на березі, а кішка пішла у будинок пануючи Арсалана. Колом коней, корів і оленів цілі череди. Кішка усе довідалася й колечко побачила.
Уночі, коли дочка пануючи спати лягла, кішка стала чесати її руку лапкою. Чесала чесала, довго чесала. Тоді дружина царя зняла колечко й поклала на стіл. Схопила кішка колечко й побігла до берега моря, де собака був.
Кішка села верхи на собаку, і поплили. Стали вони підпливати до берега й заспорили, хто з них колечко молодцю віддасть. Сперечалися сперечалися й упустили колечко на дно моря.
Стали вони плакати й засмучуватися. Довго ходили вони по берегу моря. Потім побачили рибалок. Після вдалого лову ті сиділи близько великого багаття.
Ударилися кішка й собака про землю й перетворилися у хлопчиків. Стали вони рибалити. Добули одного разу великого тайменя. У кишках його колечко знайшли.
Прийшли вони до молодця у юрту, а він старим став, борода посивіла. Побрав він те колечко й вийшов на вулицю. Підкинув колечко три рази нагору. Умить з'явилися дванадцять богатирів.
- Чого ти прагнеш? - говорять.
- Прошу мою дружину повернути від царя Арсалана, а пануючи до мене привезти. Зникли дванадцять богатирів.
Устав ранком молодець, поруч із ним дружина його лежить, у дворі хлопці. Безліч оленів у нього стало, і пас оленів їх колишній цар Арсалан.
Молодець по колишньому полював на звірів. На лету птаха стріляв, на бігу кабарожку доганяв. М'ясо добуде – з усіма поділиться. Тільки те колечко нікому не давав.
Багато народу приходило до юрти молодця, щоб на царя Арсалана подивитися. Не любив його народ, злий він був, бідних людей терзав, колом жили люди, їм зганьблені. Тепер із усіх країн приїжджали люди, дивилися на пастуха Арсалана й говорили:
- Злий цар був, злий Арсалан був. Нехай тепер сам помучиться, нехай оленів пасе, нехай у лохмоттях ходить.