Жила у горах гарна дівчина, Асаткан. Було у неї багато оленів. Ось став її у дружин кликати чорт – авахи.
Дівчина відповідає:
- Прижени, не сходячи з місця, усіх моїх оленів. Тоді я до тебе прийду.
Став авахи кричати, свистати. Піднявся вітер. Олені злякалися бури.
Прибігли у стійбище. Авахи говорить:
- Асаткан, Асаткан, я оленів пригнав. Кочуй ти до мене.
Асаткан села на найбільшого, кращого оленя. Відповідає:
- Їду, їду до тебе.
А сама на олені повз чум авахи промчалсь. Точно птах пролетів. Авахи кличе із чуму:
- Асаткан, Асаткан, іди скоріше. Обід охолоне. А замість Асаткан верховий олень відповідає:
- Ставлю, ставлю чум поруч із твоїм. Зараз до тебе прийду.
Авахи чекати не прагне. Квапить Асаткан:
- Чекаю тебе. Іди швидше швидше! Знову олень замість Асаткан відповідає:
- Поставлю чум – прийду.
Почекав небагато авахи. Знову запитує:
- Асаткан, Асаткан, ти, напевно, чум уже поставила?
- Поставила чум, поставила, – відповідає олень.
- Асаткан, Асаткан, чому ж ти не йдеш? - запитує авахи.
- Дрова рубаю. Нарубаю дров – прийду, – відповідає олень.
Розсердився авахи, говорить:
- Асаткан, Асаткан, піду сам тебе приведу, а то не дочекаюся.
Вийшов він із чуму – немає нікого. Бачить тільки, далеко спереду олень біжить. Схопив авахи лопату, що отут лежала. Ударив про землю лопатою. Сіл на неї верхи. Помчався доганяти Асаткан.
Скакає на лопаті авахи. Побачив Асаткан, кричить:
- Асаткан, Асаткан, нехай у твого оленя нога оніміє.
Справді, одна нога у оленя оніміла.
- Авахи, авахи, – відповідає дівчина, – нехай чверть твоєї лопати відпаде.
Відламала чверть лопати. Розсердився авахи.
- Асаткан, Асаткан, нехай у твого оленя друга нога оніміє, – кричить.
Оніміла друга нога у оленя. Але не зупиняється олень. Біжить на двох ногах.
- Авахи, авахи, – говорить дівчина, – нехай твоя лопата навпіл розламається.
Тільки сказала Асаткан – лопата навпіл розламалася.
- Асаткан, Асаткан, – говорить злий авахи, нехай третя нога у твого оленя оніміє.
Оніміла у оленя третя нога. Скакає олень на одній.
Асаткан кричить:
- Авахи, авахи, нехай від твоєї лопати чверть залишиться. Зламалася лопата. Одна чверть від неї залишилася.
Зовсім розсердився авахи, говорить:
- Асаткан, Асаткан, нехай твій олень зовсім без ніг залишиться.
- Нехай твоя лопата, авахи, зовсім зламається, – відповідає Асаткан.
Поки вони так говорили, до річки доїхали. Зстрибнула Асаткан з оленя. Ударилася об землю – піною зробилася. Скотилася у річку, поплила. Авахи за нею у річку кинувся.
Несе піну вниз по ріці. Авахи за нею по річці женеться, піймати прагне.
Принесло піну туди, де лебеді плавають. Просить дівчина лебедів:
- Лебеді, лебеді, сховайте мене від авахи.
Сховали лебеді піну під крила. Підплив авахи до лебедів. Ті злякалися, злетіли. Піна з під крил випала. Схопив авахи піну у рота, тримає.
Прилетіла отут звідки те пташка. Стала навколо авахи кружлятися. Те на голову авахи сяде, то у довгий ніс клюне. Пливе авахи по ріці, руки зайняті. Нема чим йому пташку відігнати. Розв'язав він схопити ротом її. Відкрив авахи рота. Пташка вихопила піну, полетіла. Злетіла на дерево. Звідти разом з піною каменем про землю вдарилася. Сабоний гул по річці так по тайзі пішов.
Авахи зі страху у воду пірнув та й захлинувся. Піна знову у Асаткан перетворилася. Пташка хлопцем гарним зробилася.
Подивилася Асаткан на стрункого юнака, засміялася. Поклонився отут юнак низько дівчині й посватав її за себе.