Жили два брати. Старший брат багатий, молодший брат – бідний. Старший брат мав багато працівників, землі, володів вогнем. Люди молодшого брата не мали ні землі, ні вогню. Молодший брат думає: Треба як небудь добути землі, вогню своїм людям. Надумав так: Скажу своєму братові, щоб він дав мені землі розміром тільки зі шкіру бика. Сказав він це старшому братові, той відповів:
- Ну, якщо зі шкіру бика, то я дам тобі землі.
Молодший брат, домовившись так зі своїм старшим братом, пішов; пішов шукати великого бика.
Знайшов, убив бика, зняв шкіру, зі шкіри обстриг вовну. Шкіру, зняту з бика, нарізав тонкими претонкими ременями. Прийшов до брата, сказав:
- Я приніс шкіру.
Старший брат сказав:
- Ну, давай міряти.
Молодший брат показав шкіру братові й сказав:
- Ось скільки буде довжина вирізаного зі шкіри ременя й стільки ж буде ширина землі, яку ти мені даси.
Старший брат сказав:
- Я дам тобі землі тільки розміром зі шкіру бика.
- Молодший відповів:
- Ось шкіра бика.
Стали міряти землю ременем, вирізаним зі шкіри бика. Зміряли довжину й ширину ділянки землі. Більше половини землі побрав молодший від старшого брата.
Потім молодший брат став просити вогню. Старший брат, розсердившись, сказав:
- Не дам! Тоді молодший брат пішов, знайшов два коні. Один коня навчив так:
- Якщо сяде на тебе людей, біжи якнайшвидше й далі.
Потім з кіньми прийшов до свого брата, сказав:
- На цьому коні ніхто не може всидіти. Старший брат став хвалькувато говорити:
- Уж такий те лошаденке піддатися! Я сяду на неї. Сіл старший брат на коня, та швидко побігла, віднесла далеко. Після його від'їзду молодший брат побрав вогонь брата, сіл на другий коня. З вогнем поїхав по землі. Ударяючи вогнем про дерева, про камені й землю, говорив:
- Нехай буде вогонь у каменях, у деревах, у землі. Так відібрав одна людина у іншого вогонь. З тих пір у каменях, у деревах, у землі став вогонь, а люди втратили свій волосяний покрив, стали без вовни, тому що стали володіти вогнем.