Одна людина вбила антилопу канна, вийняв з неї кишки й відніс їхній зайчисі, яка жила з ним у його хатині.
Разом із зайчихою вони відправилися до ставку, захопивши із собою водяний корінь. Вони напилися із ставка, і зайчиха стала мити водяний корінь, сабоно розхлюпуючи воду, а потім кинула його - ось так жбурнула його у ставок, і він упав у воду. Потім зайчиха принесла води й залишалася у хатині, де лежала вбита антилопа канна.
Прийшов її чоловік, він приніс м'ясо, а кишки віддав зайчисі. Вона полизала їх, натерла ними шкіру, а чоловік дивився, що вона робить.
- Дружина моя, що ти робиш? - запитав він і втік. А зайчиха залишилася будинку й плакала: Тшва тшва, тшва!
Коли чоловік заснув, вона прислухалася, побрала уламок ціпка й застромила його у землю. Вона лягла на ціпок. Знову вона заплакала:
- Тше, тше, тше! Що це коле мене? Сказавши це, вона вмерла.
Її мати сказала:
- Підніміть її! Вона спить смертним сном. Дочка моя вже давно вмерла. Поберіть, присмажте її на вогні, а коли присмажите, з'їжте!