Жив колись один дуже влучний стрілець. Його стріли завжди попадали прямо у мету. З полювання він ніколи не вертався голіруч. Але стрілок був рабом і усе, що добував на полюванні, віддавав своєму хазяїнові, а той — паную.

Одного разу глашатай сповістив, що цар видає заміж свою дочку, і всім боярам і воєводам наказано з'явитися у палац. Став збиратися у палац і хазяїн стрільця

Деякий час горобець і лисиця були щирими друзями. Куди лисиця біжить, туди й горобець летить.

- Братик-Воробушек, - говорить якось раз лисиця, - прагнеш, давай разом посіємо пшеницю?

- Прагну, кумонька.

Посіяли пшеницю. Виросла вона, поспіла. Прийшла настав час забирати врожай. Горобець із лисицею почали

Жив-Був дроворуб, і було у нього двоє синів. Щораз, відправляючись у ліс, він брав одного з них із собою у помічники. А одного разу дроворуб сказав своїм синам:

- Сьогодні, діти, ви одні підете у ліс за дровами, а я залишуся будинку відпочити, тому що дуже утомився.

- Але батько, - відповіли юнака, - якщо зламається віз, хто допоможе нам полагодити

Жили-Минулого у одному селі старий і баба — дедка Петко й бабка Піна. Любили вони смачно поїсти, зимою у теплі поспати, а влітку у холодку подрімати. Одного тільки не любили — працювати.

- Робота мені ні до чого, - проказував дедка Петко.

Якось раз бабка Піна зварила у горщику бобову юшку. Сіли старі за стіл,

Пішла баба у ліс по ягоди. Зустріла їй ведмедиця. Залізла баба зі страху на дерево, а ведмедиця під деревом ричить:

- Агов, баба! Злазь! Я тебе знімання!

- Ой, не треба, ведмедиця! Не їж мене! Я стара-престара! Приходь-но краще вечірком

Усім гарний Хитрий Петро - і розумний, і спритний, і собою пригожий. Тільки ось дружини у нього немає. Розв'язав Хитрий Петро одружитися. Так тільки де знайти дружину собі під стать - і гарну, і роботящу?

Думав-Думав Хитрий Петро й придумав ось що. Росло у нього у саду сливове дерево з небаченими зливами

Давним-давно жив-був один хлопчик, бідняк з бідняків. Батько у нього вмер, а мати з великою працею, у поті чола ледь заробляла на хліб. Улітку вона з кошиком бродила по горах, чорницю збирала. Набере повний кошик, спуститься у місто й там продасть ягоди. Хлопчик ходив у школу. У сумці своєї він носив тільки розбиту аспідну дошку, навіть букваря у нього

Жив-Був гончар-бідняк. Він робив із глини горщики, миски й глечики, гарненько обпалював їх у гончарній печі, а потім відправлявся по селах міняти свій товар на зерно. Були у цього гончаря худа кляча, яка із труднощами тягла по дорогах візок, і син Иванчо - дуже тямущий і моторний. Коли хлопчикові здійснилося вісімнадцять років, батько занурив у візок горщики й сказав йому:

- Син мій,

Ішов якось раз їжак-иглокож по полю, побачив кротячу купину. Чує - кротиха під землею риється. Покликав їжак-иглокож кротиху:

- Вилазь, кума, давай поговоримо. Вилізла кротиха, уся землею обсипана, побігла до їжака на бесіду.

- Подивився я, - говорить їжак-иглокож, - яка ти робітниця, і задумав одна справу.

- Що ж ти задумав?

Пішов один хлопець на базар продати кошик яєць. Надяг кошик на ціпок і поніс на плечі. Іде хлопець, іде, а сам говорить:

- Ось несу я три сотні яєць. Продам їх на базарі по грошикові за яйце, виручу триста грошиків; а вдасться продати по дві - виручу