Одного разу людина піймала у сільця птаха. Стала вона благати його:

- Навіщо я тобі потрібна? М'ясом моїм ти не наситишся, відпусти краще мене на волю. Я за це дам тобі три гарні ради. Погодилася людина й відпустила птаха.

- Слухай першу раду, - сказала вона.- Не вір тому, що неправдоподібно. Не жалуй про вчинений,

Жарту й витівки Насреддина набридли аульским багатіям, і вони розв'язали погубити його. Пішли вони до кадию й говорять:

- Життя нам немає від Насреддина. Та й тобі, напевно, чимало дістається від зухвалого богохульника. Навчи нас, як позбутися його.

- Добре, - погодився кадий.- Нехай усі правовірні у п'ятницю прийдуть

Жителі сусіднього аулу запропонували Насреддину бути аульским дибиром. Насреддин охоче погодився й незабаром перебрався на нове місце.

Одного разу після намазу аульчане попросили його про що-небудь розповісти.

- А чи знаєте ви, про що я буду говорити? - запитав Насреддин.

- Ні, не знаємо, - дружно відповіли присутні.

- Якщо не знаєте,

Жив не жив бідняк із дружиною й сином. Потім дружина вмерла, і бідняк одружився на іншій. Друга дружина народила дочку, так таку більшу, так таку горлату, так таку ненажерливу, що всі аульчане дивували й вигукували: «Вах! Вах!»

Коли син небагато підріс, його відправили у гори пасти овець.

Раз у тиждень

Якось раз у аулі Чох одні працювали на поле, а інші відпочивали на годекане.

Раптом на годекане побачили, що на поле бійка — це син жорстоко бив свого батька. Обурена молодь прагла (мішатися й покарати нешанобливого сина.

- Перегодите, - сказав один шановний старець.-

У одному аулі жив, а може бути, і зовсім не жив бідний уздень.

У нього була сварлива дружина з довгим- довжелезною мовою. Рано ранком ішла вона з будинку й пізно ввечері верталася. Та цілий день ходила вона із саклі у саклю, перемивала кісточки знайомим, пускала різні слухи, ссорила чоловіків із дружинами, батьків з дітьми. Та не було від неї життя всім аульчан

Жили-Минулого два злодії: один молодий, іншої старше, раз відправилися вони побродити по світлі. На першому ж привалі виявилося, що у обох у числі інших припасів було по половинці чурека із запеченими яйцями.

- Цей чурек спекла мені моя коханка, - зізнався молодший злодій.

- А мені — моя! - викликнув старший.

Але коли шматки склали, обидві половинки

Не у настільки далекий час жив у Батлаиче знаменитий злодій. По всій Аварії розповідали на годеканах про його витівки.

Дійшли ці оповідання й до молодого гидатлинского злодія. Відправився він до батлаичцу й попросив:

- Побери мене до себе у товариші.

Довго не погоджувався батлаичец, що любив обробляти

Жив на світі величезний вовк, який на всі наганяв жах — тягав худобин, убивав звірів. Поступово звірі почали його цуратися, і залишився вовк у повній самітності.

Побачив вовк, що справи погана, і подумав: «Багато крові я пролив, чимало лих наробив, і ніхто не прагне

Жив не жив один бідняк. У нього був син, який уважався дуже слушним. Батько й син по черзі пасли аульских корів і одержували за цю вбогу винагороду. Одного разу син пригнав череду до берега моря й побачив величезну рибу, яка задихалася на піску.

Пастух підкликав знайомого аульчанина й попросив