Жила-Був собака. Днями й ночами вона вартувала череду. А по сусідству жив вовк. Часто підкрадався він до загону, але собака голосним гавкотом будила чабанів, і ті проганяли вовка.
Одного разу вовк зустрів лисицю й говорить їй:
- Допоможи мені, лисиця, позбутися собаки. Придумай яку-небудь хитрість. Якщо я потягну вівцю, то й тобі дістанеться дещо.
Лисиця охоче погодилася й пішла до собаки.
- Здраствуй, собака! Навіщо ти увесь час гавкаєш? Бедняжка, зовсім ти охляла, одні кості так шкіра залишилися. Не заважало б тобі відпочити.
- Не можу, сестриця, адже поблизу бродить великий вовк. Якщо я не загавкаю, він розірве мене. А на гавкіт біжать чабани. Їх тільки й боїться проклятий вовк.
- Чому ж проклятий? Він такий же звір, як і ми з тобою. Адже він хан у тутешніх місцях. Та дуже добродушний. Коштує тобі з ним подружитися, як ніхто й близько не підійде до овець, а ти зможеш спокійно відпочивати.
- Але хто познайомить мене з вовком? - запитав собака.
- Це я беру на себе, - відповіла лисиця.
Незабаром лисиця привела вовка, і всі троє почали мирно розмовляти.
- Вовк сам буде опікувати череду й сповістить усі про вашу дружбу, а ти тільки перестань гавкати. Справа у тому, що хан вовк зовсім не виносить собачого гавкоту, - сказала лисиця.
Так вовк і собака сталі друзями. Усе йшло добре, усі були задоволені.
Одного разу, обрадувавшись чомусь, собака голосно загавкав.
- Ти порушуєш договір, - сказав вовк.
- Вибач мене, я ненавмисно, адже один раз не страшно, - винувато відповів собака.
Назавтра, коли чабани спали після безсонної ночі, вовк сказав:
- Ти один раз порушила договір. Маю же право це зробити і я. Не чи правда?
- Ти говориш правду, про хан! - відповів собака.
- Тоді я вб'ю тебе! - і вовк розірвав собаку, а потім порізав і всю череду.