У одного узденя було багато курей. Серед них була курочка без однієї ноги й крила. Усе дражнили її «Напівкурочка». Інші кури часто її кривдили й не підпускали до їжі. Так і жила вона впроголодь.
Набридла Напівкурочці таке життя. Зібрала вона сах ячменя й засіяла невелике пустище.
Та раптом їй сказали, що ханський табун потруїв її поле. Побігла туди Напівкурочка й бачить: іржуть ситі ханські жеребці, а ячменя наче й не було.
- Ах ви ханські тварини! Дорого заплатите ви й ваш хазяїн! - закричала Напівкурочка й стала хльостати коней лозиною.
Потім вона зібрала табун і погнала його до хана. Треба сказати, що Напівкурочка була голодна й зла й тому готова була розтерзати першого, що попався, будь те сам аждаха. По дорозі вона зустріла вовка й миттю проковтнула його. Потім дорогу перебігла лиса. Напівкурочка проковтнула й лисицю..Наситилася Напівкурочка й повеселіла.
Коли по шляху попалося невелике озеро, Напівкурочка його випила й побігла далі.
Незабаром Напівкурочка пригнала табун до ханського палацу й закричала:
- Агов, хан! Відкривай скоріше ворота так плати штраф! « Вийшов візир і запитав:
- У чому справа?
- Я тебе й бачити не прагну, клич самого хана! - зажадала Напівкурочка.
Коли на лемент вийшов хан, вона сказала:
- Плати за потраву штраф, так чималий, — інакше не поверну коней.
- Киньте цього виродка гусакам і не турбуйте мене по дрібницях, - наказав хан і вийшов у свої Спокої.
Та негайно кинули Напівкурочку у гусячий хлів.
Відгодовані й злі ханські гусаки прийнялися щипати й клювати її. «Так, мабуть, мені не уникнути смерті», - подумала Напівкурочка й виплюнула лисицю. Руда моментально передушила всіх гусаків і втекла.
Ранком, коли нукери відкрили хлів, вони побачили задушених гусаків і негайно доклали ханові. Розгнівався хан і закричав:
- Замкніть її у стайню, щоб мої жеребці розтоптали цю тварину у корж!
Нукери схопили Напівкурочку за єдину ногу й кинули у стайню.
«Погані мої справи», - подумала Напівкурочка й виплюнула вовка.
Усю ніч у стайні йшла боротьба, поки вовк не задер усіх жеребців.
Ранком нукери побачили вбитих коней і побігли повідомити хана про нещастя.
- Це не інакше як жахливе чудовисько! - злякався хан.- Запаліть пекти й киньте її туди!
Нукери, тремтячи від страху, кинули Напівкурочку у піч, наповнили її дровами й підпалили.
А Напівкурочка випустила озеро й згасила вогонь.
Ранком нукери побачили, що Напівкурочка жива й непошкоджена. У жаху вони доклали про це ханові.
- Ви жалюгідні труси й негідники! - викликнув хан і сам направився до печі. Як тільки він туди заглянув, Напівкурочка виклевала йому ока. Хан заволав і кинувся бігти, а Напівкурочка за ним. Наздогнала вона хана й проковтнула.
Потім Напівкурочка зібрала всі ханські скарби, навантажила ними візира, назира й усіх нукерів і пішла до курей-насмішницям, присуджуючи: «Будете ще дражнитися? Будете ще дражнитися?»
Говорять, Напівкурочка й зараз здраствує й живе у пошані.