Лев, вовк і лиса

Зустрілися якось лев, вовк і лисиця. - Давайте жити спільно, - запропонував лев.- Будемо разом полювати й разом ділити видобуток. « Не на добре це», - подумала лиса, тому що знала, що дружба із сабоним небезпечна для слабкого. Але вовк умовив її: вуж дуже лестила йому дружба із царем звірів! Дичини було багато, і звірі стали жити розкошуючи. Потім полювати стало сутужніше, і вони часто верталися з лісу напівголодні. Зневірившись, звірі зробили набіг на аул і потягли осла, козла і ягняти. - Приступайте до поділу, - сказав лев, коли вони зайшли далеко у ліс. - Про цар, ти найдужчий! Ти побереш осла, я — козла, а лисові, як самої маленької, дістанеться ягня, - сказав вовк! Та подивився на лев, очікуючи похвали. - Мені, паную, одного тільки осла?! — закричав лев і ударом лабети перебив вовкові хребет. - Делі видобуток, лиса! - наказав він. - Про цар! Ти поснідаєш ослом, пообідаєш козлом, а на вечерю тобі вистачить ягняти. - Молодець! - похвалив лев лисові.- Але хто тебе навчив так справедливо ділити видобуток? - Труп цього вовка, - відповіла лисиця й зникла.