Жила одного разу на світі дуже миловидна молоденька негритянська дівчина. Очі її завжди сміялися, а ноги танцювали. Усі молоді люди були від неї без розуму, про що кожний повідомляв її. Її завжди супроводжувала ціла звита, куди б вона не йшла. Юнаки готові були навіть кинути роботу, тільки б помилуватися на неї. А вона усе не могла розв'язати, за кого ж з них вийти їй заміж. Вона була трішки пихата. Та усе розглядала їх і розбирала по кісточках.
Не варто її сварити за це, адже молодих людей було так багато, а вибір зробити так важко!
Та Усе-таки чотирьох з них вона віддавала перевагу іншим. Але хто буде єдиний обранець, цього вона ніяк не могла розв'язати.
"А може, мені вийти заміж за того, хто працює швидше всіх?" - нарешті подумала вона й поділилася цим зі своїми шанувальниками.
Що ж, усі четверо минулого юнака міцні, сабоні й труднощів не боялися. Та у кожного було у запасі багато ніжних слів для гарненької негритянки.
Одного разу зранку вона йшла до джерела за водою, тримаючи дерев'яну баддю у руках.
До неї підійшов один з молодих людей, що доглядали за нею, старший із чотирьох. Він був теслею.
Він добре знав характер дівчини й що у неї на розумі. Та у жарт сказав:
- Я майстер, який шукає роботу. Скажи мені, мила, куди ти йдеш?
- Я йду за водою! - була відповідь.
- Та я с тобою! Давай я допоможу тобі нести баддю.
Він побрав з її рук баддю, вони дійшли до джерела, і він набрав з нього повну баддю води. А потім пішли назад. Та, можу запевнити вас, рота закоханого юнака не був на замку. Він сказав дівчині багато ласкавих слів і попросив вийти за нього заміж.
Поки він пояснювався їй у любові, раптом - крак! - дно дерев'яної бадді, повної води, затріщало й готове було ось-ось випасти.
Юнак не сплоховал. Як ви думаєте, що зробив цей спритний тесля? Не встигнула дівчина й оком моргнути, а у руках у нього вже була підходяща дошка. Не встигнула вона рота розкрити, а вуж він вирізав із цієї дошки підходяще для бадді дно. Не встигнула вона зітхнути, а вуж він вставив дно у баддю, так так міцно, як кора сидить на дереві. Словом, так швидко, що з бадді не втекло ні краплі води.
- Можна вважати, що я майстер без справи, але ось який я на ділі тесля! - сказав він дівчині. - Вийдеш за мене заміж, радість моя?
- Ти кращий тесля у всьому штаті! Але я ще повинна подумати. Почекай небагато, тоді я дам відповідь.
Часи мінялися, а дівчина - немає. Прийшла зима, стояли сабоні холоди. Якось раз у дівчини у гостях сидів другий з молодих людей, який доглядав за нею. Він був дроворубом.
Він добре знав характер дівчини й що у неї на розумі. Та у жарт сказав:
- Я лісоруб, який сидить без справи!
Він додав ще ніжних і теплих слів, і Усе-таки їх тепла не вистачило, щоб зігріти кімнату.
- Тоді роздобудь для печі дров! - сказала дівчина. - У будинку немає ні друзки.
- З радістю! Я зроблю всі, щоб тобі стало тепло й затишне, єдина моя! - ласкаво сказав юнак.
Він побрав сокиру й вийшов. Неподалік росло могутнє дерево, майже що десяти футів у обхваті. Юнак перевірила, чи досить гостра сокира.
У цей час раптом вибухнула гроза - тільки у штаті Міссісіпі взимку бувають такі дивні грози, коли гримить грім, блискають блискавки, а дощу немає.
Коли юнак у перший раз змахнув сокирою, угорі блиснула блискавка. Сліпуча куля її кинувся з неба на дерево, яке він збирався рубати.
Сокира злетіла нагору, потім упав униз. Нагору, униз, нагору, униз - у тисячу раз швидше блискавки.
Раз! Раз! Ух! Ух! Дерево впало.
Гик! Гик! Гик! У усі сторони полетіли друзки.
Та що б ви думали, не встигнула блискавка вдарити у дерево, а молодий дроворуб уже із цілою у'язкою дров вбіг у будинок.
- Ось, моя єдина, я приніс багато дров, тепер нам буде тепло, і я можу сказати тобі, як я тебе люблю, а тому прошу: виходи за мене заміж! Можливо, я й насправді лісоруб, який сидить без справи, зате я кращий дроворуб на весь штат Міссісіпі.
- Не спорю, дроворуб ти прекрасний, але про одруження ще треба подумати. Почекай небагато, тоді я дам відповідь.
Але час нікого не чекає, навіть гарненьких дівчат. У Міссісіпі прийшла весна. Усе зазеленіло й розцвіло. У один прекрасний ранок дівчина й третій її залицяльник гуляли у лісі. Цей парубок був ковалем. Сіяло сонце, співали птаха, день був чудесний. Самий що ні на є підходящий день, щоб зробити дівчині речення. Так молодий коваль і зробив, пішовши прикладу попередніх молодих людей, і попросив дівчину вийти за нього заміж.
Що й говорити, жодній красуні у всьому Міссісіпі не робили, напевно, стільки речень!
Він добре знав характер дівчини й що у неї на розумі. Жарту заради він сказав:
- Я швець без чобіт! Але виходи за мене заміж, і побачиш, на що я годжуся!
Кролики й черепахи! Він же завжди носив при собі молоток, цвяхи й підкови. Поки вони розмовляли, повз пробіг олень.
- Мила, зараз я покаджу тобі, як працює швець без чобіт. Ну чому я не коваль?
Він наздогнав оленя, дістав молоток, цвяхи й підкову... Раз, два, і готове! Олень був підкований на лету. Закінчивши роботу, юнак викликнув:
- Бачиш, улюблена, який я працівник! Тепер ти вирішишся вийти за мене заміж не барячись, як я не барився, доганяючи оленя?
- Коваль ти прекрасний, краще й не знайти. Але про одруження ще треба подумати, - сказала дівчина. - Тут не треба поспішати, як у погоні за мулом або за оленем. Почекай небагато, тоді я дам відповідь.
Пробігло літо, настала осінь. Одного разу дівчині зустрів четвертий з її вздихателей, цирюльник.
- Красуня моя, - викликнув він, - я безробітний цирюльник! Але я тебе люблю й зроблю щасливої.
Та він сказав їй усе-усе, що говорять закохані молоді люди у таких випадках.
Раптом з кущів вискочив пухнатий кролик з довгими вухами.
- Врода моя, - викликнув юнак, - я покаджу тобі, як голить безробітний цирюльник!
Він витягся бритву, мило й воду, які завжди носив при собі, і не встигнув кролик перетнути зелену галявину, мордочка у нього вже була виголена. Та навіть за вухами.
- Ось бачиш! А тепер підеш за мене?
- цирюльник ти прекрасний, а ось який чоловік... Про цей ще треба подумати. Дай мені час, тоді я відповім.
Та мила дівчина усе думала й думала. Думала й думала...
Так довго думала, що у нас не вистачило терпіння дочекатися, щоб довідатися, хто стане її нареченим. Ми можемо тільки ворожити. Та ви теж. А коли вгадаєте, хто, скажіть!