Одного разу далеко, у казковій країні з високими горами, із зеленими лугами, прозорими струмками жили-минулого три брати козлика. Прізвище у них у усіх була Граф. Самого старшого брата кликали Величезний Козел Граф, середнього - Середній Козел Граф, а молодшого - Маленький Козел Граф. Жили вони на маленькій галявинці посередині дрімучого лісу. Літо видалося у той рік посушливим, і брати швидко вискубали всю траву на своїй галявині.
Що було їм робити далі? Та вони розв'язали відправитися шукати собі їжа. Брели вони, брели й прийшли до широкої й глибокої ріки. На іншій стороні ріки брати-козлики побачили соковитий, зелений луг. - Як добре! - викликнув Маленький Козел Граф. - Коли ми з'їмо цю траву, ми станемо толст-претовсті. - Так, ти правий, - відповів Середній Козел Граф. - Підемо туди скоріше, - запропонував Величезний Козел Граф. Але вся справа у тому, що під мостом, який простягнувся через ріку, жив троль. Але це був не такий троль, якого ви собі представляєте у вигляді маленького добродушного чоловічка, а навпаки, цей троль був з величезною виродливою головою, з довгими заплутаними волоссями, з жахлив очима, що горять злістю, червоним носом, більшими іклами й гострими пазурами. Це був дуже злісний і страшний троль.
Він сидів під мостом і опікував його. Три брати зі смутком подивилися убік мосту. - Як же бути із тролем? - зашептав Маленький Козлик Граф. - Так, як нам бути? - запитав Середній Козел Граф. - У мене є план, - відповів Величезний Козел Граф. Брати трохи порадилися, і Маленький Козлик Граф відправився до мосту. Не встигнув він вступити на перше Колода, як злісний троль вискочив з-під мосту й кинувся на нього. - Хто ти такий? - заревів він моторошним голосом. - Та чому ти ходиш по моєму мості? - Я Маленький Козел Граф. Я прагну перейти по твоєму мості річку, щоб добратися до зеленого соковитого лугу на тому бережу. - Ах так! - зареготав троль. - За це я тебе зараз знімання. - Ой, будь ласка, не треба, не квапся! - заблагав Маленький Козел Граф. - Чому б тобі не почекати іншого козла, він набагато товстіше й смачніше мене. - Мабуть, ти правий, - сказав троль, - проходи на інший берег і не мішайся тут. Ледь Маленький Козлик перебіг міст. Середній Козел Граф відправився назустріч тролеві.
Не встигнув він пройти й третини шляху, як побачив троля. - Хто ти такий? Та що ти робиш на моєму мосту? - закричав він. - Я Середній Козел Граф, і я проходжу по цьому мості на інший берег цієї ріки. - ПРО! Я тебе зараз за це знімання, - заричав троль. - Не роби цього. Почекай небагато. Зараз по цьому мості піде інший козел. Він набагато більше й смачніше мене, - сказав середній брат. - Ну, добре, проходи скоріше, - відповів троль. Настала черга йти по мості Величезному Козлові Граф. Не встигнув він дійти до середини мосту, як назустріч вискочив троль. - Хто ти такий? Та чому ти стоїш на моєму мосту? - Я - Величезний Козел Граф і прагну пройти на інший берег ріки. - Ах так! Тебе-Те я й чекаю, щоб з'їсти, - зареготав троль. - А я прийшов сюди, щоб тебе провчити, - відповів старший брат і буцнув злісного троля рогами так, що той звалився з мосту у воду й втопив. А Величезний Козел Граф спокійно перейшов на інший берег, де на зеленому соковитому лузі його чекали брати. Незабаром, коли люди довідалися, що троля більше ні, вони стали селитися поруч із мостом, нічого не боячись, а три козли Граф їли соковиту траву й ставали усе масніше й масніше.