Жили-Минулого дві сестри. Якось одна сестра пішла найматися у робітниці до відьми.
- Що ж, - сказала відьма, - залишайся у мене. Я зараз піду у крамницю, а ти прибери у будинку, тільки дивися у грубку не заглядай.
Відьма пішла, а дівчисько - миттю до грубки й заглянула у неї. А у грубці висів мішок із золотом. Дівчисько побрало золото й скоріше навтьоки. Пробігає вона повз корову.
- Подій мене, дівчинка, а то мене скільки вуж років не доїли, - просить корова.
- Колись мені, - відповідає дівчисько. Біжить вона повз вівцю.
- Обстрижи мене, дівчинка, а то мене скільки вуж років не стригли, - просить вівця. - Колись мені, - відповідає дівчисько.
Біжить вона повз коня.
- Покатайся на мені, дівчинка, а то на мені скільки вуж років не каталися, - просить кінь.
- Колись мені, - відповідає дівчисько. Підбігає вона до млина.
- Помели на мені, дівчинка, а то на мені скільки вуж років нічого не мололи, - просить млин.
- Колись мені, - відповідає дівчисько, а сама входить у млин і лягає за дверима спати.
Тим часом відьма вертається додому й бачить: ні дівчиська, ні золота. Іде відьма до корови й запитує:
Корівка моя, корівка моя, куди поділося дівчисько моя. Господарка, ледарка, крутійка, злодійка, Укравшая усе, що є у мене?
- Повз мчалася, - мукає корова. Іде відьма до вівці й запитує:
Ягничка моя, ягничка моя, куди поділося дівчисько моя. Господарка, ледарка, крутійка, злодійка, Укравшая усе, що є у мене?
- Бігцем до берега побігла, - бекає вівця. Іде відьма до коня й запитує: Конячка моя, конячка моя,
Куди поділося дівчисько моя, Господарка, ледарка, крутійка, злодійка, Укравшая усе, що є у мене?
- Геть під ту гірку, і-го-го, - ірже кінь. Іде відьма до млина й запитує: Млинок-Мельня, подружка моя,
Куди поділося дівчисько моя, Господарка, ледарка, крутійка, злодійка, Укравшая усе, що є у мене? - А ти заглянь до мене за двері, - відповідає млин. Відьма заглянула за двері, а там спить дівчисько. Відьма перетворила її у камінь, а потім побрала своє золото й пішла додому.
Незабаром до відьми приходить друга сестра, теж наймається у робітниці.
- Що ж, - говорить відьма, - залишайся у мене. Я зараз піду у крамницю, а ти почни господарювати, тільки дивися у грубку не заглядай.
Відьма пішла, а дівчисько - миттю до грубки й заглянула у неї. А у грубці - мішок із золотом. Дівчисько побрало золото й скоріше навтьоки. Пробігає вона повз корову.
- Подій мене, дівчинка, а то мене скільки вуж років не доїли, - просить корова.
Дівчисько подоїло корову. Біжить далі, бачить: коштує вівця.
- Обстрижи мене, дівчинка, а то мене скільки вуж років не стригли, - просить вівця.
Дівчисько обстригло вівцю. Біжить далі, бачить: коштує кінь. - Покатайся на мені, дівчинка, а то на мені скільки вуж років не каталися, - просить кінь.
Дівчисько покаталося на коні. Біжить далі, бачить: коштує млин.
-Помели на мені, дівчинка, а то на мені скільки вуж років нічого не мололи, - просить млин.
Дівчисько помололо на млині й лягла за дверима спати.
А тим часом відьма вертається додому й бачить: ні дівчиська, ні золота. Іде відьма до корови й запитує:
Корівка моя, корівка моя,
Куди поділося дівчисько моя,
Господарка, ледарка, крутійка, злодійка,
Укравшая усе, що є у мене?
- Не знаю, - мукає корова.
Іде відьма до вівці й запитує; Ягничка моя, ягничка моя, Куди поділося дівчисько моя, Господарка, ледарка, крутійка, злодійка, Укравшая усе, що є у мене?
- Не відаю, - бекає вівця.
Іде відьма до коня й запитує: Конячка моя, конячка моя, Куди поділося дівчисько моя, Господарка, ледарка, крутійка, злодійка, Укравшая усе, що є у мене?
- Звідки мені знати? - ірже кінь. Іде відьма до млина й запитує: Млинок-Мельня, подружка моя,
Куди поділося дівчисько моя, Господарка, ледарка, крутійка, злодійка,
Укравшая усе, що є у мене?
- Щось я зовсім оглухнула, - говорить млин. - Увійди-но у мене й стань у ківш, а то я тебе погано чую. Стала відьма у ківш і говорить: Млинок-Мельня, подружка моя, Куди поділося дівчисько моя, Господарка, ледарка, крутійка, злодійка, Укравшая усе, що є у мене?
Раптом млин як замеле - і змолола відьму у борошно. Отут дівчисько прокинулося, звернула камінь за дверима назад у сестру, і пішли вони до себе додому, і зажили розкошуючи.