Скільки б ми не розповідали вам про чудо-героїв і чудеса, які вони творили, усього ми ніколи не перекажемо. Що ж, не дивно. Країна Америка адже така більша, і завжди де-небудь що-небудь так відбувається небувале.
Ми, приміром, не встигнули розповісти про знаменитих неповторних жінок. Побрати хоча б внучату племінницю Поля Баньяна, яка. живе тепер у Техасі. Щоб не втратити спортивну форму, вона щоранку починає із пробіжки по колючому дроту. Босоніж. З дикою кішкою під пахвою.
Або ось Енни Кристмас. Довгі роки Енни господарювала й розпоряджалася всім у низов'ях Міссісіпі. Було це ще у ті часи, коли ходили під вітрилами на плоскодонках, а пароплавів не було й у спомині. Розповідають, Енни нікому спуску не давала й, ледве що, лізла у бійку.
Не знаємо, правда чи ні, але начебто вона самого Майка Фінка вижила з Луизиани. Хоча важко цьому повірити, Майк Финк ніколи б не став зв'язуватися з жінками, а вуж битися й поготів не став би, навіть із такою велеткою, як Енни Кристмас.
Енни ростом була семи футів, а важила майже що триста фунтів. Бог знає звідки приходили цікаві, щоб подивитися на неї. Енни дуже цим пишалася. Вона підхоплювала один мішок з борошном під одну руку, іншої - під іншу, а третій несла на голові. Ось яка силачка була Енни Кристмас!
Одного разу Енни дуже поспішала. Вона верталася з Нового Орлеана на своєму плоскодонному вітрабонику - кабоботе - нагору за течією. Команда намагалася щосили. Це були молодці хлопці - напівкрокодили, напівконі, як і всі, хто служив на ріці у той час. Але Енни догодити було важке.
Їй хотілося швидше й ще швидше. Вона схопила довгий канат, прив'язала один кінець до щогли, а за іншою потягла кабобот нагору по ріці уздовж по берегу. Вона тягла кабобот з такою силою, що він не плив, а прямо-таки летів.
Та Усе-таки, хоча Енни сама прекрасно справлялася з усіма справами, їй стало багато легше, коли вона вийшла заміж і народила собі помічників. Спочатку у неї народилися підряд дві пятерняшки, а потім ще й близнюки. Та всі її дванадцять хлопчиків за рік виростали на фут, так що до семи рокам кожний з них був з неї ростом.
Згодом її дванадцяти велетням стало затісно у штаті Міссісіпі. На щастя, вони почули про Техас і відправилися всі туди. У Техасі на сніданок кожний одержував довгорогую техаську корову.
До нашого часу довгорогие техаски усе повиводилися, але техаські хлопці так і залишилися найвищими й сабоними на американській землі. Усі вони - нащадки Енни Кристмас і її дванадцяти синів.
Між іншим, зовсім недавно стало відомо, що один із синів Енни Кристмас доводився батьком Пекосу Біллу. Ось як!