Ішов по дорозі людей з порожнім мішком за плечима. Раптом він побачив у заростях пораненого леопарда. Леонард попросив людину:
- Будь ласка, спрягти мене у своєму мішку.
- А ти обіцяєш, що потім не з'їж мене? - запитала людей. Леопард заприсягся, що не зробить цього. Тоді людина посадила його у мішок, звалив на спину, як у'язку хмизу, і поніс.
Незабаром йому зустріли люди, що розшукували леопарда. Один з них запитав подорожанина:
- Брат мій, скажи, не чи бачив ти леопарда, що проходив тут?
- Ні, не бачив, - відповів той. Коли зустрічні, ні про що не догадавшись, пішли, людина випустила леопарда з мішка.
- Людей, ти не підеш від мене, - сказав леопард, - я тебе знімання!
- Чому ж, пан леопард, ти прагнеш мене з'їсти? - запитав подорожанин.- Адже я врятував тебе від смерті! Хіба ти не чув, що говорили ті люди? Я своя обіцянку виконав, а ось ти порушуєш нашу угоду. Якщо прагнеш мене з'їсти - підемо судитися; нехай твої родичі розсудять нас.
На суд зібралися свійські тварина й дикі звірі. Першої стала говорити гієна.
- Мені здається, що людину потрібно з'їсти, - сказала вона.
Та всі звірі, які говорили після неї, у один голос заявили:
- Людина повинен бути з'їдений. Нарешті дійшла черга до мавпи.
- Покажи-но мені, яким образом ти врятував леопарда, - сказала вона. Людина розкрила мішок і посадив у нього леопарда.
- Добре, - сказала мавпа, - тепер зав'яжи мішок. Людина зробила й це.
- А тепер, - сказала мавпа, - проткни його один раз списом і покажи мені, тоді я скажу свою думку.
Людина проткнула мішок списом і вбив невдячного леопарда. Ось і говорить прислів'я: не бери леопарда за хвіст, а вуж якщо побрав, так не відпускай.