Колись, дуже давно, у змії були ноги, але не було очей. А у
Тисяченожки були ока, але не було ніг. Змія й тисяченожка так подружилися,
Що кожна обіцяла віддати іншої усе, що б та не попросила.
Та ось одного разу змія сказала тисяченожке:
- Сьогодні у селі Нитакуджа відбудуться танці; мені дуже хотілося б піти подивитися на них. Не чи позичиш ти мені свої очі? А я дам тобі мої ноги.
Тисяченожка погодилася, і вони помінялися. Змія пішла дивитися на танці, а тисяченожка залишилася будинку, тому що без очей нічого не бачила. Коли танці скінчилися, змія відправилася назад. Пройшовши половину шляху, вона оглянулася по сторонах і раптом зрозуміла, яке це щастя - бути видючої. " Так, добре тисяченожке, - подумала змія, - вона може любуватися гарними речами, може бачили помітити ворога. З якої статі я буду повертати їй ока? Нехай у неї залишаться мої ноги, а її ока залишу собі". Та вона повернула у іншу сторону. А ушанована тисяченожка залишилася з безліччю ніг, але без очей. З тих пір змія й тисяченожка більше ні про що не домовлялися.