Ця казка про те, як верблюд, слон і куреге обробляли поле. Одного разу верблюд прийшов до куреге й сказав йому:
- Я збираюся обробляти поле. Мені потрібний помічник.
- Добре. Я знайду тобі помічника, - відповів куреге.- Це буде великий і сабоний звір.
Верблюд пішов на поле, розчистив його й спалив на ньому висохлу траву. Через якийсь час до куреге прийшов слон і теж сказав йому:
- Я збираюся обробляти поле. Мені потрібний помічник. Та куреге відповів:
- Добре. Я знайду тобі помічника. Це буде великий і сабоний звір. Наступного дня, після дощу, слон відправився у поле, скопав і засіяв його. Через деякий час на поле прийшов верблюд і просапав сходи. Потім слон зробив другу прополку. Нарешті верблюд прийшов і побачив, що зерно дозріло; він зрізав колосся, а слон зв'язав їх у снопи.
Але усе це час слон і верблюд не зустрічалися один з одним. Коли верблюд зустрів куреге, він запитав його:
- Я обробляв поле, але я не бачив помічника. Де він?
- Він зараз прийде, - відповів куреге, - але він велів, щоб ти зробив яму для зберігання зерна.
Верблюд викопав уже більшу яму, коли прийшов слон і приніс зерно. Слон побачив куреге й голосно запитав:
- Я обробляв поле, але я не бачив помічника. Де він?
- Ось він, у ямі, - пошепки відповів куреге, - але він гнівається, що ти так довго не приносив зерно. Зараз він вилізе й буде сварити тебе.
А верблюд зі страхом почув, що до ями підійшов якийсь великий і сердитий звір.
Земля посипалася зі стін ями.
Отут слон подумав, що звідти зараз вискочить хтось величезний і страшний. Він злякався, кинув зерно й побіг у ліс. Почувши його тупіт, верблюд вискочив з ями й теж кинувся бігти. Так слон і верблюд утекли, а куреге залишився й побрав усе зерно собі. На цьому казка кінчається.