Першою жінкою у цій країні була Абунгдит. Першим чоловіком - Гурундит.
Та ось народила Абунгдит двох близнюків. Один був красень - із чорною блискучою й гладкою шкірою. Другий народився зморщеним, червоно-рожевим і противним. Пройшло покладене число днів, і батько повинен був уперше побачити своїх синів, щоб визначити їхню долю.
До того дня, коли Гурундит зібрався прийти у хатину Абунгдит, мати всією душею полюбила свого чорношкірого сина й зненавиділа рожевого. При думці,
Що батько відбере у неї її улюбленця, серце матері розривалося.
Та ось, коли Гурундит прийшов, Абунгдит сказала йому, що народилася тільки одна дитина - рожевий. Вона показала виродка батькові, а чорношкірої дитину сховала у своїй хатині.
Гурундит побрав до себе рожевого сина. Він дав йому кращі пасовища, дав йому краща зброя, чудові одяги й усякої їжі удосталь.
Тим часом чорношкірий син підростав. Та ось він почав запитувати мати, де його батько й що він одержить у спадщину. Але мати нічого не могла йому подарувати, крім списа.
Зрозумів чорношкірий син, що його мати Абунгдит занадто бідна, і розв'язав піти з'явитися батькові. Він праг попросити, щоб той йому виділив його синовнюю частку й подарував гарну зброю, одяг і інші потрібні речі. Та він прийшов до будинку батька.
Коли Гурундит побачив другого сина й довідався, що його обдурили, він розлютувався.
- Я тобі нічого не дам! - закричав він.
- Якщо ти нічого мені не даси, - сказав батькові чорношкірий син, - я сяду на землю перед твоїм будинком і буду сидіти, поки не вмру.
Він так і зробив.
Ранком, коли Гурундит виходив з будинку, він бачив у порога свого чорношкірого сина.
Увечері, коли Гурундит вертався додому, він бачив у порога свого чорношкірого сина.
Та так було багато днів, син його усе сидів на тому ж місці.
Нарешті не витримав Гурундит і, щоб позбутися свого чорношкірого сина, подарував йому телку.
Ось чому дотепер у динка не було нічого, крім списа й худоби, а у рожевих людей - і рушниці, і одяг, і їжа, і всі інші речі удосталь.