Мавпа довго стрибала з місця на місце, поки не знайшла, нарешті, на березі ріки смоківницю, посипану ягодами. Залізла вона високо на дерево, щоб зажити плодів. Їла-Їла, але отут одна ягода викотилася у неї з лабетів і впала у воду. Почула Мавпа звук падаючої ягоди, і дуже він їй сподобався. Тоді стала вона кидати у воду кожну другу ягоду. А треба сказати, що у тій ріці проживала Черепаха, їй і дісталися всі кинуті Мавпою ягоди. Подякувала Черепаха Мавпу за смачну їжу, і встановилися між ними повна згода й любов. З тих пір Черепаха стала часто захаживать у гості до Мавпи. Але це не сподобалося чоловікові Черепахи. Пішов він до сусіда, Розповів, у чому справа, і попросив ради.
-Який же ти нерозумний! - відповів сусід.- Раз виття дружина настільки здружилася з Мавпою, що вже не любить тебе як колись, те тобі слід позначитися хворим і лягти у постіль. Коли твоя невірна дружина повернеться від Мавпи, то на всі її розпити відповідай одне, що почуваєш, мол, сабоний біль у груди. Тоді вона запитає, чи звертався ти за допомогою до сусідів, відповідай, що звертався, і вони сказали, що є прекрасні ліки від хвороби, але його дуже важко дістати. Якщо ж вона зрештою запитає, які ці ліки, ти їй скажи, що це - серце Мавпи.
Повернулася дружина додому й запитала чоловіка, що з ним, він їй так і сказав, як навчив його сусід.
- ПРО, це простіше простого, - відповіла дружина.- Сходжу я до Мавпи й запрошу її у гості. Коли вона прийде, ми її вб'ємо, виймемо серце, і ти його з'їж.
Та Черепаха відразу відправилася до Мавпи. Знову пішла меж ними дружня бесіда, а наприкінці подякувала Черепаха Мавпу за увагу й турботу й говорить:
- Ти завжди була гостинна й добра до мене, дуже прошу тебе, вияви мені честь і відвідай, нарешті, мій будинок.
Подякувала Мавпа за щиросерде запрошення й пообіцяла, що найближчим часом прийде, тому що відповідні візити, на її думку, - це прояв дружби й любові. Потім вона запитала, де перебуває будинок Черепахи.
- Мій будинок за рекою, - відповіла Черепаха й посміхнулася.
- Що ж мені робити, адже я не вмію плавати?
- Не варто турбуватися, - відповіла Черепаха.- Я перенесу тебе через ріку на спині.
Так Мавпа піддалася на обман. Посадила її Черепаха на спину й поплила через ріку. На самій середині ріки раптом стала Черепаха потроху опускатися у воду. Побачила це Мавпа, злякалася й запитує, у чому справа. Черепаха отут побери й розкажи їй усі, про що вона домовилася із чоловіком. Тоді Мавпа розв'язала перехитрити Черепаху й говорить:
- Про сестра моя! Про моя подружка! Чому ти не сказала мені про це раніше? Адже всі можна було так легко влаштувати. Давай повернемося до мене додому, і я віддам тобі моє серце.
- Ну що ти таке говориш?! Хіба серце у тебе не із собою?
- У тому- раз у раз, що немає. Я залишила його будинку. Уже така у нас, мавп, звичка: ідучи куди-небудь, обов'язково залишаємо серце будинку. Та зараз я теж так зробила.
Черепаха повірила словам Мавпи й говорить:
- Ну що ж, давай повернемося, прийдемо до тебе додому, і ти віддаси мені своє серце.
Поплили вони назад, і Черепаха висадила Мавпу на сушу.
- Ах ти підступна зрадниця! - викликнула Мавпа, тільки-но опинилася на березі.- Хіба так буває, щоб який-небудь звір, залишаючи будинок, ховав там
Своє серце, а сам залишався при цьому живим?
Сказала це, плюнула Черепасі у особу й пішла. З тих пір і стали Мавпа із Черепахою заклятими ворогами.