Одного разу Лисиця навідалася у ліс пошукати чого-небудь їстівного й, до своєї радості, побачила на дереві Горлицю. Сидить та собі на гілочці й воркоче. Та задумала Лисиця изловить птахів. Підійшла вона до дерева й говорить:
- Хвала Аллахові! Як ти гарна, і голос твій прекрасний навіть здалеку. Представляю, як він гарний, коли його чуєш поблизу!
Та прийнялася хитрюга Лиса на всі лади розхвалювати Горлицю. Повірив птах Лисиці й спустилася нижче, щоб та мала можливість краще її розглянути й почути її голос поблизу. Отут Лисиця як стрибне й схопила Горлицю.
- Про простодушна пташка! - глумливо викликнула Лисиця.- Як ти думаєш, від чого буде мені більше користі: від того, що почую твій голос, або від того, що я тебе знімання?
Та з'їла Лисиця птаха.
А я вам говорю: ніколи не вірте хитрунам і підлесникам, добра від цього не буде.