Жив колись великий мудрець у Землі Ізраїльської по імені раби Иегуда Анаси. Раби Иегуда Анаси був більшим знавцем Тори, і слава про його мудрість поширилася по всій країні й навіть переступила через море далеко за її межі.
Почув про неї й Антоній - цар римський - і розв'язав відвідати його будинок і
Послухати розумні мовлення. Відправилися цар і його численна звита - міністри, радники й слуги - у шлях і прибутки у будинок Иегуди Анаси у суботу до полудня. Зрадів раби Иегуда високому гостеві й запросив його й членів його звиті за стіл до суботньої трапези. Стіл був накритий білою скатертиною. Посуд на ньому гарна, а страви вишукана й смачні, так тільки холодні, тому що приготовлені вони був напередодні суботи, а у будинку Иегуди Анаси по суботах вогонь не розлучали.
Раби Иегуда Анаси побоювався, що гостям не сподобаються холодні страви. Але цар уплітав за обидві щоки й навіть попросив другу порцію. Його міністри й радники теж швидко розправилися зі своєю їжею й попросили добавки. Але їжа скінчилася, і нема чого було більше покласти їм на тарілки.
- Пан цар, - сказав раби Иегуда Анаси, - жалко мені, що скінчилася
Їжа у мене у будинку. Я не знав, що ти прибудеш до мене у гості. Але я обіцяю тобі, що якщо ти ще раз виявиш мені честь своїм відвідуванням, я влаштую на честь тебе королівське частування.
- Я буду дуже рад побувати у тебе ще, - сказав цар, - якщо я приїду у неділю, ти влаштуєш для нас це частування?
- Звичайно! Та їжі буде вдосталь. Навіть у три рази більше чому треба, - пообіцяв Иегуда Анаси.
Розпрощалися цар і його звита з Иегудой Анаси й відбули своєю дорогою. Пройшла субота, і у будинку раби Иегуди Анаси почали готуватися до майбутнього обіду. Закуповували найкраще м'ясо, більших риб, самі спілі й гарні городин і фрукти. Усі ці дні у будинку раби Иегуди Анаси жарили й парили, пекли й варили. Та коли настала неділя, у кухні стояли горщики, повні всілякими смачними блюдами: смаженим, печеним і вареним м'ясом; фаршированою й заливною рибою, овочами, повними приправ, пирогами й хлібами, різними фруктами й іншими смачними речами. Та усе це свіже, гаряче й готове до вживання. Стіл був накритий, різнобарвна скатертина постелена. Усе чекали прибуття високих гостей.
Та ось прибув цар зі свитою. Їх запросили покуштувати блюда й приправи,
Що у безлічі стояли на столі. Цар покуштував небагато м'яса, небагато овочів, небагато риби, але нічого не попросив додати. Та так само вся царська звита.
- Хіба сьогодні їжа не така смачна, як ти очікував, пан цар? - запитав раби Иегуда Анаси, побачивши, що цар не доїв навіть того, що було у нього у тарілці.
- Їжа смачна, - відповів цар, - але немає у неї того особливого присмаку, що був у минулу суботу, коли ми у тебе обідали.
- Звичайно, сьогоднішня їжа відрізняється від тієї по смакові, - сказав раби Иегуда Анаси, - у сьогоднішніх блюд бракує однієї приправи.
- Бракує однієї приправи?! Чому бракує?! - розсердився цар. -
Ти адже знав, що я збираюся до тебе приїхати, чому ж ти не подбав, щоб за обідом було усе, що потрібно.
- Те, чого бракує за сьогоднішнім обідом, у мене не було ніякої можливості дістати, - відповів йому раби Иегуда Анаси.
- Не може бути! - закричав цар.- Напевно ця приправа така дорога, що ти пошкодував на неї грошей, - зллився цар.
- Цю приправу неможливо купити, - запереч Иегуда Анаси, - ні за які гроші у світі!
- Немає у світі речей, які неможливо купити - гнівався цар, - у моїх коморах можна відшукати самі рідкі й дорогі приправи. Ти б сказав мені, і я доправив би тобі будь-яку відсутню пряність.
- Запевняю тебе, що навіть у царських коморах неможливо знайти ту приправу, якої бракує сьогоднішньому обіду, - розсміявся раби Иегуда Анас
- Ти знущаєшся треба мною! - скипів цар.
- Спаси Бог, - заперечив раби Иегуда Анаси, але приправа, якої бракує сьогоднішньому обіду, - це присмак суботи, який був у того про
Так, коли ти приїжджав перший раз. Правда, блюда були приготовлені напередодні й вони охололи, але у н був той особливий присмак суботньої трапези, який ні із чим не зрівняти. Так можна знайти у твоїх коморах, пан цар, присмак суботи?
- Ні, - відповів цар, - усякі приправи її у моїх коморах, навіть самі рідкі й дорогі, присмаку суботи там немає.
- Тепер ти зрозумів, коли треба приїжджати до мого стола щораз, коли тобі захочеться зажити незрівнянний смак цієї приправи - смак суботи, - сказав раби Иегуда Анаси паную.
Розпрощався цар з Иегудой Анаси, подарував йому безліч подарунків і відбув з миром своєю дорогою. З тих пір стали Антоній - цар римський і раби Иегуда Анаси добрими друзями. Багато раз бував цар у будинку Анаси, щоб послухати вчених мовлень і відати суботніх частувань, подібних яких подають і у палаці великого цезаря.