Бог послав Моше й Агарона у палац до фараона передати Своє веління: "Відпусти Мій народ, і він буде служити Мені!" А у цей день фараон улаштовував урочисте приймання для царів сусідніх земель. Усі великі владики принесли йому дарунки й просили: " ПРО, фараон! Признач себе царем над царями, і станеш ти ще більш великим і могутнім, чому боги!" Саме у цей момент Моше й Агарон підійшли до палацових воріт, які опікували дикими звірами: леопардами, левами, ведмедями. Жодної людини не пропускали вони у палац. Але коли наблизилися Моше й Агарон, звірі кинулися лизати їм ноги, і брати целехонькими ввійшли у тронний зал. Сяйвом Божьей слави світилися їхні особи. Царів охопив жах. Вони познімали корони й, тремтячи від страху, упали ниц перед цими старцями. Тільки жорстокосердого фараона не торкнула Божья слава.
- Ви хто такі? - запитав він. - Вас що, запрошували? Дарунки ви мені принесли? Харцизьке послання від вашого царя при вас?
- Ми принесли веління всемогутнього Бога, - сказав Агарон. - Ось воно: "Відпусти Мій народ, і він буде служити Мені!"
Розгнівався фараон і сказав:
- Всемогутній бог? Хто він такий? Я ніколи не чув про нього. Яке право
Він має вказувати мені, що робити з моїми рабами? Що він за бог, якщо дарунків не надіслав! Не знаю я вашого бога й нізащо не відпущу рабів моїх, синів Ізраїлю. Мені вони служать, а не йому! - і фараон розсміявся своєму жарту.
- Ти довідаєшся, хто такий всемогутній Бог, - сказав Агарон. - По справах Його довідаєшся. Він - Бог Ізраїлю й усіх гнаних.
- Так-Так, - сказав фараон, - прийде пошукати вашого всемогутнього бога у моїй книзі, де значаться всі визнані боги. Подати мені книгу! - наказав він і, подивившись у неї, сказав:
- Тут є бог мидиан, жителів Сидона, моавитян, але немає бога Ізраїлю.
Він старий або молодий? Скільки земель він скорив? Скількох суперників убив?
Чи Давно став богом? Та відповів Агарон:
- Його слава не у твоєї книжице, а у всьому всесвіті. Він не підкорить і не вбиває. Він виконаний жалості, жалю й любові до поневоленого народу. Ще землі не було, а Він уже був, і якщо зваляться небеса. Він однаково буде. Він створив людину й вдихнув у нього життя.
- Усе це прекрасно, - як і раніше глумливо сказав фараон, - але що ж він Усе-таки зробив? Та Агарон відповів:
- Він відокремив небеса від твердіні земний. Він створив гори й долини. Він велить вітру дути й дощу - литися. Він створює дитину у чреве матері й виводить звідти на світло, щоб той зрадів Йому. Ось що робить Бог. Він створює, а не руйнує!
- Не руйнівник - не бог! - сказав жорстокосердий фараон.- Хто він такий, щоб я його слухався?
- ПРО, безжалісний фараон, - сказав Агарон. - Настане день, коли тобі прийде прислухатися до Його голосу й виконати Його веління - "Відпусти Мій народ..".
Та Моше з Агароном у сяйві Божьей любові вийшли від фараона. Тремтячі царі й царедворці розступилися, даючи їм дорогу, і брати повернулися до воріт, через які ввійшли, а люті звірі віддано виляли перед ними хвостами.