Одному євреєві підкинули у льох труп убитого християнського хлопчика й потім обвинуватили його у ритуальному вбивстві. Довідався про це праведник Гурарье й став поститися й молити Бога про порятунок невинного. Та приснилося йому, що він повинен поїхати у якесь місто й відшукати там бідного панчішника. Треба було вмовити того панчішника врятувати єврея, і панчішник знайде спосіб це зробити. Поїхав Гурарье у той місто й відшукало там бідного панчішника. А панчішник виявився невігласом, двох слів сказати не може. Але усе це було тільки для виду й, коли Гурарье почав його просити, став говорити, що від нього залежить доля багатьох євреїв по всій країні, панчішник обіцяв усе зробити. А у цей час у столиці йшли готування до суду над безневинним євреєм. На суд повинні були приїхати сам Тато Римський і король. Панчішник відправився пішки у столицю, і по дорозі його нагнала папська карета, запряжена четвіркою коней. Побачив Тато бідняка, що крокує пішки, і посадив його до себе у карету. Панчішник сказав, що він теж іде на суд і Тато став його розпитувати, яке він має відношення до цього суду. Панчішник нічого йому на це не відповів, тільки попросив без нього, панчішника, суду не починати. Тато пообіцяв йому це. Наступного дня на суд прибутки Тато, король і всі придворні, прийшли обвинувачі, а бідний єврей сидів на лаві підсудних і з тугою дивився на ворожу юрбу, що зібрався. Тато, вірний своїй обіцянці, не відкривав засідання суду, очікуючи появи панчішника. У цей час на площі стали вже споруджувати ешафот для страти єврея. Нарешті, побачивши, що панчішник з'явився у залі, Тато відкрив суд. Багато виступали, вимагаючи для єврея смертної страти, тому що всім відомо, що євреї, мол, уживають кров дітей для маци. Правда, деякі говорили, що єврей не винуватий, що єврейський народ смирний, не жорстокий і богобоязливий, але більшість тих, що зібралися схилялося до того, щоб засудити безневинного єврея. Тоді Тато звернувся до панчішника:
- А що ти скажеш? Панчішник піднявся й сказав:
- Прошу всіх іти за мною.
Привів усіх на цвинтар і велів розрити могилку вбитого дитини. Коли здався гробик, панчішник сам його відкрив і звернувся до мертвої дитини з такими словами.
- Ти бачиш, хто перед тобою? Дитина присіла. - Що ж ти мовчиш? Розкажи, хто тебе вбив?
Та дитина почала розповідати:
Я був хворий. У цей час до батька прийшов єпископ і став умовляти його зарізати мене, мол, я й без того вмру від хвороби, і підкинути тіло у будиночок євреєві. Єпископ за це обіцяв батькові повне відпущення гріхів. Батько довго не міг вирішитися, але потім погодився, нагострив ніж і, незважаючи на мої лементи, зарізав мене.
Далі нічого не пам'ятаю,
- Досить, - сказав панчішник. - Лягай знову у труну! Дитини знову засипали землею. Судді повернулися у приміщення суду. Єврея виправдали, єпископа й батька дитину судили повісили, а панчішник зробився віце-королем. Цей панчішник був ламедвовником.