У одному місті жив праведний бідняк, ламед-вовник. Ніхто не знав про його велич і святості, нікому не була справи до його бідності й потреби. Наближався Пейсах. Усі євреї запасалися мацою, вином, м'ясом, овочами й іншою їжею, тільки у нашого бідняка не найшлося й гроша мідного, щоб приготуватися до свята. Настав переддень Пейсаха. У всіх будинках уже зробили знищення квасного. Тільки у ламед-вовника нічого не було готове до свята.
Вийшов бідняк з будинку й став у тузі безцільно проходжуватися взад-вперед.
У цей час на небі піднявся шум. Ангели возроптали. чи Можна допустити, щоб сім'я такої великої людини голодувала? Та коли? У велике свято Пейсах! Господь Бог розгнівався на людську безсердечність і вже розв'язав було знищити усе місто, але отут Ілля-Пророк викликався спуститися на землю,
Щоб виручити бідняка і його сім'ю.
А бідний ламед-вовник продовжував проходжуватися взад-вперед по вулиці й марне ламав собі голову над тем, де і як дістати грошей для сейдера. Раптом назустріч біднякові йде багато одягнений єврей, відразу мабуть нетутешній, і, порівнявши з ним, запитує, не чи може той указати йому пристойний будинок, щоб зняти квартиру. Він, мов, купець, приїхав у місто по справах і не прагне проводити святкові дні у заїжджому будинку. Наш бідняк і запросив купця до себе на сейдер. Зрадів купець, просяявся, вийняв з кишені гаманець із грішми й віддав його біднякові з такими словами:
- Поспішите, у вас мало часу. Скоро свято. Вам треба багато чого купити. Завтра я прийду до вас на сейдер.
Щасливий бідняк поспішив додому до дружини й дітям. Через дві години усе необхідне для свята було куплено. Та сім'я бідняка стала з нетерпінням чекати приходу гостя-купця. Але того усе не було. Увечері всі радісно сіли до стола справляти Пейсах, а купець так і не прийшов. Отут тільки усе зрозуміли, що купець цей був Ілля-Пророк.