Жив один виноторговець. Одного разу тяг він у свій льох барило з вином. Ноша була важка, і виноторговець утомився. Він обережно спустив із плеча барило, а сам присів поруч. Раптом бачить виноторговець - що за диво? Барило, що стояло сторчма, раптом заворушився, начебто зачеплений чиєїсь рукою. Кілька раз він піднявся, потім повертівся-повертівся й знову став на місце. Не встигнув виноторговець подивуватися цьому, як барило раптом підкинуло, він тріснув, і на землю полилося вино. Виноторговець тільки й встигнув помітити якусь волосату руку, яка прошмигнула у землю у той мить, коли барило підкинуло у повітря.
"Справа нечиста", - подумав розстроєний виноторговець і побіг до рабина.
- Ребе! - викликнув він, вбігаючи у будинок рабина. - Прошу вас, ребе, допоможіть мені відшкодувати мій збиток.
Розповів виноторговець рабинові про происшедшем і попросив його викликати шейда на суд Тори й змусити його сплатити вартість розбитого барила з вином.
Рабин вислухав виноторговця, велів шамесу протрубити у шойфер і викликав на суд шейда, нанесшего виноторговцеві збиток.
- Шейд, - сказав рабин, - силою, якої я наділений понад, я викликаю
Тебе до суду у якості обвинувачуваного. Позивач, цей смертний, обвинувачує тебе у тому, що ти без видимої причини розбив його барило з вином. Ти зізнаєшся у тому, що розбило барило?
- Так, зізнаюся, - відповів шейд, - я зробив так, тому що смертний поставило своє барило саме на моє вухо, і це заподіяло мені біль.
- А де було поставлено барило: у громадському місці або у приватному володінні? - запитав рабин.
- У громадському місці, - відповів шейд.
- А чи ведене тобі, шейд, про те, що ти не маєш права перебувати серед людей? - запитав рабин.
- Ведене, - відповів шейд.
Після шестигодинного міркування рабин оголосив розв'язок:
- Протягом трьох днів шейду слід відшкодувати виноторговцеві повну вартість барила провина.
Пройшло дев'ять днів, а шейд так і не з'явився. Пройшло дванадцять днів, а його немає як немає. Тоді рабин велів шамесу знову затрубити у шойфер, і шейд, як з-під землі, став перед рабином. Він передав виноторговцеві всю суму збитку й, виправдовуючись, пояснив причину свого запізнення:
- Справа у тому, що нам, шейдим, дане право брати тільки те, що не запечатане й не полічене. Такі гроші не так легко знайти.
- чи Вдоволений ти, син людський? Немає чи у тебе додаткових претензій? - запитав рабин.
- Удоволений! Претензій ні, - відповів виноторговець.
- Ти вільний! - сказав шейду рабин. - Але я наказую тобі залишити місце, де перебувають люди.
Та шейд зник. З тих пір у цім містечку шейдим не з'являлися.