Трапилася ця історія багато років тому. Жив тоді у Землі Ізраїльської одна людина. Була ця людина мудрець і праведник, але тільки бідняк, і кликали його раби Ханина. Жив він у маленькій похилій хатинці, а у хатинці цієї нічого не було: ні меблів ніякої, ні посуду гарної, ні фіранок на вікнах, ні килимів на підлозі. Та навіть їжі досита не було у них у будинку. Небагато зерна їли у будинку раби Ханини весь тиждень і запивали водою. Та у суботу трапеза складалася із зерна й холодної води.
Одного разу у п'ятницю, по полудню, із дверей усіх будинків навколо поширювалися приємні заходи суботніх готувань і тільки у будинку раби Ханини не було нічого.
Дружина Ханини була дуже смутна тому, що навіть у суботу у них не буде пристойної трапези.
- Чоловік мій, - сказала вона чоловікові зі сльозами на очах, - що з нами буде? Доки ми будемо так голодувати, що навіть у суботу у нас буде нема чого поїсти й попити, нема чим підтримати душу? Відповів їй раби Ханина:
- Що ж робити? Немає у мене грошей. Ні єдиної прути ні, щоб купити на суботу їжі й небагато вина. Вислухала його дружина й сказала:
- Мені розповідали, чоловік мій, що на небі праведники сидять у раї навколо стола із чистого золота. А на столі, так мені розповідали, срібні блюда, повні всяких вкусностей, і кришталеві келихи, а у келихах червоне вино. Це правда?
- Так, так говорять, - сказав раби Ханина.
-Може бути, ти помолишься, - запропонувала дружина, - і попросиш, щоб, нам дали що-небудь від стола праведників? У них усього так багато, а у нас немає нічого. Напевно, чого-небудь із того, що у них залишається, вистачило б нам, щоб наїстися досита, - так просила дружина раби Ханину, і сльози текли у неї з очей.
Не міг раби Ханина дивитися спокійно на сльози своєї дружини. Що ж він зробив? Вийшов з будинку, став у дворі під зелене дерево й став молитися, просячи хоч що-небудь від стола праведників. Та раптом, з небес простягнулася
Біла рука й пролунав голос:
- Ви просили чого-небудь від стола праведників. Ось вам! Тримай, Ханина бен-роса!
Раби Ханина побрав, розглянув гарненько й побачив, що одержав у подарунок з неба ніжку від стола праведників, що у небесах. Дуже гарну ніжку прикрашену квітами й стеблами із чистого золота| блискаючу чудесним сяйвом.
Здивувалася дружина й сказала:
- Ніжка від стола. Що ми з нею будемо робити! Ми адже просили їжі й небагато вина на суботу, шматок хліба, a...
- Це те, що нам дали, - сказав раби Ханина строго, - подарунок з неба. - Але й він був здивований таким подарунком.
- Може бути, можна відрізати шматочок від золотої ніжки й купити небагато чого-небудь на суботу? - запропонувала дружина.
- Відрізати? Від ніжки золотого райського стола - про цей раби Ханина не праг навіть чути. Він побрав подарунок, що одержав з небес, і заніс у свою маленьку похилу хатинку. Не встигнув раби Ханина переступити поріг, як будинок раптом наповнився світлом і перетворився у палац. Зненацька там виявилися гарні меблі, на вікнах вишиті фіранки на підлозі багато килимів,
А посередині кімнати стояв стіл покритий білою скатертиною, а на ньому суботня трапеза у золотих, срібних і кришталевих посудинах. Та нові одяги виявилися раптом на раби Ханине і його дружині. Та усе це завдяки золотий ніжці від стола праведників, що дали їм у подарунок з небес! Щасливими, веселими й ситими були раби Ханина і його дружина всю ту суботу. Та ось, коли субота скінчилася й раби Ханина зійшов на ложі своє й заснув, приснився йому дивний сон. Приснилося йому, начебто всі праведники сидять у раї за золотим столом. На кожному з них надітийо по вісім різних одягів, зроблених з білосніжних хмар; на голові у усіх по два вінці -один з перлів і дорогоцінних каменів, другий - із чистого золота. Близько кожного праведника коштує ангел і подає йому страви й напої. Тільки що це? Ледь наповнить ангел срібну тарілку, схожу на чашу, і ax! - тарілка сковзає й падає додолу. Вино з келихів вихлюпується й попадає на білі одяги праведників. Тому що коштує стіл, стіл праведників із чистого золота, усього на трьох ногах. Однієї ноги ні, і праведники не можуть ні їсти, ні пити як випливає.
Прокинувся раби Ханина й увесь трясеться. Розповів він дружині свій сон і говорить:
- Праведники почули мої благання й віддали мені частина від свого золотого стола - одну з його ніжок. А тепер сіли вони на небесах є, а стіл у них перекосився, і вони не можуть наситити свої серця.
- Ой-Ой-Ой! - возопила дружина, - треба, щоб праведники сиділи за гарним столом, як цей.
- Та я так думаю, - сказав раби Ханина.
- Що ж ми зробимо? - запитала дружина. Відповів раби Ханина:
- Я думаю, іншого шляху немає. Прийде помолитися й попросити, щоб вони забрали назад ніжку золотого стола. А дружина сказала:
- Я знаю, як важко одержувати подарунок з неба, але віддавати його назад у сім раз сутужніше. Сказав раби Ханина:
- Я буду молитися й просити щосили. Може бути, вони почують мою молитву й цього разу.
Вийшов раби Ханина на вулицю, став під зеленим деревом, довго молився й просив:
Господи, Боже Ти наш, дякую Тобі за чудесний подарунок, що Ти дав нам. Усе гарне є тепер у нас у будинку. Але на небі, як я бачив у сні, праведники сидять за столом про три ніжках і у такого стола вони не можуть як слід ні їсти, не пити. Горі й занепокоєння завелися серед праведників у раї. Дуже я Тебе прошу, Рабейну шел Олам, поверни золоту ногу на місце, до стола праведників.
Просив раби Ханина так просив, поки молитва його не була почута: з небес раптом простягнулася біла рука. Раби Ханина вклав у неї золоту ніжку від стола праведників. Умить зникла рука, Але з будинку раби Ханини зникли їжа й зручні меблі, посуд і гарний одяги. Та знову не було їжі весь тиждень, і навіть їжі й провина для суботньої трапези не було теж...
Але раби Ханина і його дружина не сумували й не засмучувалися. Вони раділи, що там, високо у небесах сидять праведники навколо золотого стола, і всі чотири ноги у цього стола на місці.