Майже у кожному українському містечку, найчастіше на старому єврейському цвинтарі, є могила якого-небудь цадика.
Як правило, над такими святими могилами побудовані маленькі склепи-будиночки, які звичайно називають огель, цион або просто штибл, тобто будиночок. Ці могили прийнято почитати як великі святині. Їх часто відвідують, особливо коли трапляється, не дай Боже, яке-небудь нещастя: тоді відправляються жителі містечка на могилу свого цадика, моляться у могили й кладуть "записки" у вартий над нею огель.
Коли наша експедиція приїхала у Межбуж, місто, у якому й проповідував Бал Шем Тов, і ми прийшли на старий цвинтар, ми були уражені: над могилою засновника хасидизму рабби Исроела Бал Шем Това, саме над цією могилою, не було ніякого штибла.
По кутах могили було вбито чотири стовпчики, а на них навіс дощок, і більше нічого.
Згодом ми зрозуміли: такий навіс був поставлений не випадково, на те були свої причини. Ось що розповіли нам старі.
Незабаром після кончини Бешта його учні оголосили що з могилою вчителя слід звертатися з найбільшою обережністю. Тому що, говорили вони, земля навколо цієї могили свята, а сама могила - свята святих, і кожний, хто доторкнеться до неї, - загине. Одним словом, усякий, хто здумає турбувати цю могилу, ризикує життям.
Говорять, що кілька раз у різні роки перебували одинаки, вірні хасиди, які намагалися спорудити цион над могилою свого ребе, але щораз, тільки-но приступившись до роботи на цвинтар, вони занедужували й уже не могли її продовжити.
Що ж стосується чотирьох стовпчиків і навісу, що був колись поставлений і коштує донині над могилою Бешта, те межбужські євреї розповідають про цей таке чудесне преданье. Жив-Був якийсь столяр - простий ремісник, чесний трудівник і полум'яний хасид, і не міг він спокійно дивитися на те, як дощ заливає, підмиває й руйнує святу могилу. Та ось він розв'язав про себе, що поставить принаймні навіс, який хоч небагато прикриє могилу від непогоди. Він відмінно знав, що життя тих, хто намагався зробити це уводити, увести до ладу нього, незабаром обривалася, але не злякався й розв'язав зі страху Божия пожертвувати собою й поставити штибл, який би захистив могилу святого ребе.
А щоб з ним не трапилося із самого початку того, що траплялося з усіма його попередниками, він придумав ось що: розв'язав спершу виготовити весь цион у себе будинку, а потім, уже готовий, віднести на цвинтар і поставити над могилою Бешта. Перш ніж столяр прийнявся за роботу, він цілий місяць приуготовлял і очищав себе: щопонеділка й четвер постився, ранок починав із благочестивих міркувань, щодня прочитував уголос усю Псалтир і зосереджено молився.
Провівши так чотири тижні, побрав столяр свій інструмент, помив його, почистив і, помолившись, відправився на зорі у ліс. Там він зрубав своїми руками чотири деревця, відітнув гілки й, обтесавши з усіх боків, зробив чотири однакові чотиригранні стовпчики. Ці стовпчики він відніс до себе додому. Там він збив навіс із дощок і виготовив інші деталі для штибла так, щоб на
Наступний день із ранку поставити його.
Уночі у сні столярові з'явився Бешт і сказав, щоб той залишив свою витівку, і попередив: твоє життя буде у великій небезпеці... Однак столяр не злякався. Він був готовий ризикнути життям, готовий пожертвувати нею, щоб ушанувати свого святого ребе, ушанувати Бешта. Піднявшись ледве світло, прибив столяр навіс до чотирьом стовпчикам, пофарбував його й поставив сушити на сонце. Потім, помолившись від душі, відправився на базар, найняв там трьох мужиків, і, взявшись за стовпчики, вони вчотирьох віднесли готовий штибл до могили Бал Шем Това, а там швидко із силою застромили загострені кінці стовпчиків у м'яку землю у могили.
Коли столяр, утерши піт із чола, підняв голову й побачив
Свежевикрашенний навіс, що захищає могилу від непогоди, він відчув величезну радість і по всьому його тілу розлилося тепло. Душевно оновлен, що сіяє, він, не поспішаючи й оглядаючись на кожному кроці, пішов додому, і усе барився піти, і не зводив очей з могили Бешта, поки на вийшов за огорожу цвинтаря.
По переказу, тільки-но столяр переступив поріг свого будинку, як відчув слабість у всьому тілі. Він негайно зрозумів, що це значить: вимив руки, надяг саван і ліг у постіль. Потім покликав дружину й дітей, умиротворенно оголосив, що кінець його близький, і велів не оплакувати його. Потім він висповідався з більшим жаром, повернувся особою до стіни, і його душу відлетіла до Всевишнього.