За старих часів у змії не було очей. Тому стала вона вчитися мистецтву співу, вивчилася й захоплювала всіх своїм дивовижним голосом. За старих часів у земляного хробака були зіркі очі. Але він не міг нікому розповісти про те, що бачив, тому що був німим. Якось у один весняний День, коли змія розливалася солодкими трелями, прискакав до неї цвіркун:
- А, змія, ти вже прокинулася після зимової спячки й виповзла на сонечко!..
- На сонечко-те я виповзла, - відповіла змія, - тільки що мені у цьому за радість? Колом, говорять, така краса, а я нічого не бачу!
- Знаєш що, змія, якщо б ти тільки вирішилася розстатися зі своїм прекрасним голосом, то могла б побачити усе, що прагнеш.
- Радісну звістку я чую! Але як це зробити?
- Трапилося мені недавно зустріти із земляним хробаком. Він сказав мені поглядом, що праг би обміняти свої очі на твій дивовижний голос.
- Хм, отут треба подумати! Міняти чи ні пісні на очі? Очі-Те начебто краще...
Та змія попросила цвіркуна бути посередником у обміні. Побіг цвіркун до земляного хробака:
- Приятель, ти начебто праг обміняти свої очі на пісні змії? Земляний хробак підморгнув на знак згоди.
- Я розповів про цього змія. Змія говорить, що теж згодна мінятися. У земляного хробака ока так і заблищали. Це значило:
Прошу, дуже прошу!
- Ну тоді я буду між вами посередником. А за це ви мені чим-небудь заплатите. Мені б ось хотілося самому проспівати хоч одну-дві пісні... Скажи, земляний хробак, коли ти обміняєшся зі змією, не чи позичиш ти мені ненадовго її голос? Я тобі поверну, як тільки зажадаєш!
Земляний хробак сказав очима, що згодний. Та ось обмін відбувся. Змія віддала йому свій голос, земляний хробак одержав від неї дивовижні пісні, але позичив їх на час цвіркунові, як було домовлено.
Із цього дня цвіркун став прекрасним співаком і весело розспівував: Рю-Рю-Рю! Рю-рю-Рю!
Але він не захотів повертати такі чудесні пісні земляному хробакові. Він адже німий і не може зажадати їх назад!
З тих пір земляний хробак усе чекає даремно, щоб цвіркун повернув йому свій борг, і всюди плазує за ним слідом.
Коли люди починають копати землю біля канав і калюж, вони знаходять земляних хробаків і думають, що це земляні хробаки співають так красиво: Рю-Рю-Рю!.. Але насправді земляний хробак співати не може. У нього украли його пісні!