Жив мужик так баба; вона була боляче востра, не любила мужика, полюбила попа; сама не працювала, та й чоловікові не давала, усі хворий прикидалася, так посилала у різні місця за ліками: хочеться як-небудь так вапна чоловіка. Ось посилає його раз у Ревель за лікарем. Чоловік пішов, зустрів з мужиком. Той запитує: «Куди йдеш?» — «Так дружина хвора, іду пошукати лікаря». - «Давай, я вилечу». - «Підемо, панотець! Допоможи Христа заради, замучилася бідна».
Ось повернулися, стали підходити уводити, увести до ладу хаті; лікар і говорить: « Перегодить - До надворі, дай я наперед подивлюся, що з нею деется?» «Заглянув у вікно — вона з попом гуляє, харчів, провина й браги — усього вдосталь. Він і проситься: «Хазяєчка, пусти ночувати». Вона було не прагла, так піп говорить: «Пусти, адже він не знає: ні хто ти, ні хто я».
Пустила його у хату й нагодувала-напоїла, мужик говорить: «Хазяєчка, мені б соломки потрібне». - «Піди у пелевню, побери скільки потрібне». Він пішов, загорнув хазяїна у солому й приніс у хату. Після вечері баба з попом затанцювала. «Мужик, — говорить, — проспівай пісеньку». - «Колись ти проспівай, а потім я проспіваю». Вона танцює й співає: «Пішов мужик до Ревеля, пішов мужик до лікаря; йому будинку не бувати, дружини не мабуть». А мужик запік: « чи Чуєш, солома, що деется будинку? Батіг висить на стіні, бути йому на спині». Мужик вискочив із соломи й ну дути попа так господарку. Важливо отдул. Перестала хворіти.