Кум

26-10-2016, 09:57 | Російські народні казки

Жив-Був дідок. До того добився, що йому вже харчуватися нема чим стало. Та пішов він на 30 верст на таке озеро рибалити. Виправив він на цім озері собі балаган земляний, і у цей балаган він перевіз дружину й дітей. Після цього він дав клятву, що якщо я на себе ( щодня) не завуджу рибу, то не буду я є: день буду вудити, а вночі богу молитися. Він не зауживал на себе, тільки зауживал на дружину й на дітей. Отут господь дав йому терпленье; не їв він з місяць.

Потім отут такий день видався — завудив він дві рибки зайвих; потім він не став вудити, прославив бога: «Слава богу! Господь мене сужалел, дав мені на просочив дві рибки зайвих!» Сказав: «Мені дружина зварить сьогодні, я поїм!» Підходить уводити, увести до ладу балагану й дружині говорить: «Говори, дружина, слава богу!» А дружина відповідала: «А що, старий? Слава богу!»

Він дружині пояснює, що я сьогодні на себе завудив дві рибки зайвих: господь на мене дав. Дружина: «Не на тебе бог дав, а я тобі народила ще два сини, на них господь дав дві рибки зайвих!» Потім старий сказав: «Коли ти народила два сини, я ще не буду їсти, ловити буду. Слава тобі, господи, що ти мене не скричала, одна народила!» Після того він трої добу вудив, також заздавив на дружину й на дітей, а на себе немає нисколь.

Ніч він промолился; зранку своїй господарці сказав, що потрібно їхнім у крещену віру везти, дітей. Отут він залишив дружину у балагані, а сам пішов у селенье за священиком. Зустріну йде до нього молодець, сказав: «Куди, старий, пішов?» — «Народила у мене дружина два сини, потрібно їхнім у крещену віру везти». А молодець відповів: «Побери мене у куми!» Отут він подивився через праве плече, а здався йому нечистий дух — цей молодець. Сказав старий: «Відійди ти від мене, нечистий дух! Я й те у гріхах потонув без тебе. Який ти мені кум?» Отут він зареготав, цей молодець, пішов від нього убік, а старий пішов дорогою.

Відійшов він трошки — іде молодець ще чистіше того назустріч. Та цей молодець сказав: «Куди тебе господь поніс, дідок?» Старий молодцю сказав: « У мене дружина народила два сини, мені полювання у крещену віру привести, я пішов за священиком».- «Побери мене до себе у куми!» — говорить цей молодець. Подивився він через право плече й бачить, що здався гарної душі.

Старий його запросив у куми. «Коли ти мене запрошуєш у куми, я тобі дам три золотих: священик не поїде даром на своїй конячці: не приховай (не жалуй їх), віддай ці три золотих священикові! Я піду до твоєї дружини, а ти ступай до священика!» (Господь ангела заслав йому, він тільки легінем виявився.)

Отут старий не більше години йшов: не у яку пору доходить до селища. Отут приходить до священика. «Панотець я до твоєї милості: у мене народила дружина два хлопчики; ось на такому-те озері я живу, за 30 верст. Потрібно мені їх у хрещену віру охрестити, я до твоєї милості прийшов». Священик йому на те сказав: «Ти б склал їх у підлозі, притяг би, я б їх охрестив, ти б потяг їх додому!» Священик наказав: «Виберися з мого будинку, я не поїду!»

Потім він підходить уводити, увести до ладу столику (старий), клав йому на столик три золотих. У другий раз він зі світлиці виходить, дивиться: на столику три золотих старий поклав. «Ах, дідок, у тебе ще три золотих водиться!.. Стряпка, станови самовар, ми з ним чайку нап'ємося!» А кучерям велів коня запрекчи: «Поїдемо ми з ним дітей охрестити». Старий сказав: « Ні, панотець, я чаю твого не буду пити; ти чаю нап'єшся, поїдеш, мене наженеш, а я піду пішки».

Старий менше чаю йшов; священик ще, мабуть, тільки із двору поворухнувся — вуж він прийшов на озеро до свого балагана. Де балаган стояв, отут, на тому місці, утворювався будинок кам'яний і коло будинку квіти розцвіли. Здивувався старий: «Невже я негаразд прийшов? Ополонки мої, а балагану немає!» Отут як враз вибігають його старші діти з кімнат батька зустрічати. Отут він дітям говорить: «Хто вибудував цей будинок?» — «Прийшов до нас якийсь молодець, раптом усе з'явилося». Отут заходив він у будинок; кум сидів його на крамниці. Старий говорить куму: « Як, кум? Неодмінно священик роздумав! Я як дорогою оглядався, а він мене не доганяє».- «Священик у шляху, скоро приїде». (Ангел як не знає!)

Дійсно, священик приїжджає до цього будинку, сдивился: «Невже я негаразд приїхав? Він сказав мені: живу у балагані, а це будинок кам'яний! Це що таке?» Священик здумав назад відвертати від цього будинку.

Потім, виходить, ангел його посилає: «Кум, - говорить, - ступай, священика клич у свій будинок!» Виходить дідок, священика кличе у будинок. Священик: «Ах, дідок! як поживаєш? Сказав, що живу у балагані, а будинок у тебе ось який, що у селенье такого будинку немає!» А старий на те сказав: «На всі господь!»

Заходить у будинок. Потім кум говорить: «Ти,.кум, мабуть у комору, три уклони положь; отут є купіль. А я піду за водою: мені подобается за водою йти!» Підходить дідок до комори, поклав три уклони; двері відчинилися: коштує дві купелі — одна золота, друга серебряна. Отут він побрав золоту купіль, витягає, ставить середь підлоги. Кум наливав у купіль води; наказав батькові сходити за детями, дітей притягти. Старий приходить із тієї кімнати без дітей. «Сходь, кум, сам тягни дітей: руки у мене не піднімаються побрати їх». (Сам испу-жався, що таке). Кум відправився за детями за нього; приходить, того побрав за руку, іншого — за іншу. Отут приносить дітей — один син у золотій ризі, а іншої у срібній. Священик, дивлячись на хлопчиків, здрейфив. Ангел говорив священикові: «Відкривай книгу, дивися, який сьогодні день ангела: такі й ршена давай!»

Священик на те йому сказав: «Мені подобается їх (таких хлопчиків) хрестити?» — « Так, духівник, вони у крещену віру не введені, покладається їх хрестити». Отут розділ їх з риз, подає священикові, і він подивився у книгу, призначив їм імена; охрестив. Та передав ангел батькові, сказав: «Знеси дружині й по три уклони за них положь!» А з купелі воду вилив, поставив середь підлоги купіль. Старий приходить; він наказав йому купіль на місце знести, вийти з комори, подякувати купелі й три уклони покласти. (А священик усе дивиться на них, що вони виправляють.)

Старий стягнув купіль і говорить: «Кум, чи немає чому нагодувати священика? Священик приїхав за 30 верст, мабуть їсти захотів». Кум йому сказав: «Мабуть, кум, до цієї комори, три уклони положь, відчиниться двері — отут є на столику всі, тягни сюди». Старий три уклони поклав, відчинилися двері — на престолі всього досить; він постояв, а нічого не побрав, так виходить; «Кум, - говорить, - чому тягати, чи не можна нам за цим престолом поїсти?» — «Можна, - сказав, - іди, батько, з нами!» Заходять, сідають за престол за цей.

Сиділи дуже довго. Ангел став говорити священикові: «Панотець, тепер тебе потрібно проводжати звідси, сидимо ми дуже довго за престолом». А священик: «Не дуже, - говорить, - сидимо довго; як я приїхав, не більше, - говорить, - як години три й з їздою пройшов час!» А ангел відповідає: « Ні, - говорить, — панотець, ти тепер у нас гостюєш три роки, пройшло три зими й три літа, а тебе без звістки втратили: на твоєму місці служить священик інший».- « чи Не можна, милі діти, мені з вами жити?» — сказав священик. (Поглянулось йому.)

Ангел сказав: «Ти тут жити не гідний. Ступай ти на своє місце, тобі від божого храму не відмовлять. Коли коли полювання свою душу врятувати, так ти що дадуть, так тільки те й бери! А то, що за «венчанье давай 10 рублів»; а тобі тільки б просочив був, і добре! Ти людей начитана, сліпих людей на розум наставляй, щоб вони бога могли визнавати!»

Проводили священика додому, залишилися двоє. «Кум, - говорить, - моя справа стара; ти підеш! Скажи мені, чому я буду своїх дітей просочувати?» (А він не знав, що він ангел; бачить, що він хорошой душі.) Отут ангел сказав: «Мабуть, - говорить, - отут є кладова; у цієї кладове є великий мішок і кирка, тягни сюди!» Отут притяг, дійсно, великий мішок, кирку й лопатку. «А дружині твоєї на просочив отут усього досить буде! Підемо ми з тобою по Уралі!»

Ідуть вони Уралом, доходять до таких трав; велить він йому є коріння, копати ці трави. Накопали цих (усяких) трав повний мішок. Отут сказав: «Дивися, кум, будеш ти такий дохтур, по світлі тільки один, проти тебе ніякого дохтура більше не буде! Народ не буде мене бачити, тільки бачити ти будеш мене один: стану я до якого рабові у голів, ти того раба лікуй; стану я до якого рабові у ноги, Ти того раба не лікуй вуж! Дивися, кум, що тобі тільки дадуть, ти тільки те бери, а не дадуть — і так лікуй; а хабарі більші за леченье не бери!»

«Підемо ми з тобою до короля. Король лежить, 30 років хворіє вуж. Він увесь у пролежнях, король; на симах (у зибке) висить, не може на ліжку лежати». Отут приходять до короля; ангел встає до короля у головьь, - короля подобается лікувати. А старий називається росіянином дохтуром. «Не чи бажаєш, пан король, здоров'я? Я тебе вилечу!» А король на відповідь сказав, що якщо ти мене

Вилікуєш, дарую я тебе містами й пригородками, і селами; бери усе це собі, тільки вилікуй. Виймає він трав, натопив (запарив у гарячій воді) цих трав, подає королеві ліки це (у такій воді). Отут король ці ле-норстви пив три дні — налилися у ньому крові, і зробилася йому - легота краще старого. Король сказав: «Усім ти дохтурам дохтур! Із усяких земель я діставав дохтуров, покроме тебе ніхто мене не міг вилікувати!»

Король написав письми, послав по всіх державах, що вірю я по собі: хто якщо шпарко скудно хворіє, їхали б за ним: покроме цього краще дохтура немає. Потім його дарував містами й селами, також багато золотої скарбниці й майна, і відвів йому (дав йому) навіки місто й будинок.

Тоді лист одержав один король, посилає за ним карету й посланника, за цим дохтуром. Теж хворий король. Приїжджає кучері, по пояс кланявся — кликав його до себе у місто короля лікувати. Сідав тоді дохтур у карету, котився у королівство. Приїжджає, заходить до короля у будинок. Дохтур підходить уводити, увести до ладу королеві, а апгел встає до короля у ноги; його не подобается лікувати, короля. Король із дохтуром привітався. Сказав король: «Якщо ти мене, росіянці дохтур, вилікуєш, я тобі багато подарую майна й золотої скарбниці й відправлю на своїх конях».

Захотілося дохтуру його вилікувати; повернув, виходить, за сими до ангела головою. Ангел нічого йому отут не сказав; а тільки відвернув. Отут він запарив своїх трав усяких, подавати став королеві. Вилікував його у трої доба. Дарував багато йому король золотої скарбниці й майна й відправив на своїх конях у своє місто.

Потім вони приїжджають. Він і говорить: «Кум, - говорить, - ступай, - говорить, - ти на озеро; вези з озера свою дружину й дітей сюди: тут у вас багатство у віка не прожити! А я тебе дочекаюся». Отут він запрег карету; приїжджав на те місце, бачить: опи вже не у будинку, а у балагані лежать. ( Будинку-Те вуж немає: ангела-те обдурив, так живи по-старому!) Отут він посадив дружину й дітей, привозить у цей самої місто, де йому подароване.

«Ну, кум, я у тебе у гостях довго був; тепер підемо до мене у гості!» Отут він повів його не шляхом, не дорогою — диким місцем, Уралом. До того ступеня він його вів, що цей дохтур на собі всі прирвал і з тіла кров на ньому ллє струмками. Сказав цей дохтур старий: «Кум, — гово рит, — за тебе, я дивлюся, ніщо не зачіпає, а я на собі всі прирвал, мені важко за тобою йти». А ангел сказав: «Господь не це терпів, а ти що не можеш терпіти, що з тебе кров побігла!»

Завів він його у печери. Виявилися: горять свічі. Отут його дохтур сказав: «Це, кум, що таке? Горять свічі до чого?» Ангел сказав, що це наше життя триває: якої раб народиться, тому стає й свіча; якщо може раб сто років жити, і вона сто років горить, ця свіча. «А що ж, кум, — говорить, - яка моя свіча?» — «А ось дивися: твоя свіча зараз потухне, і життя твоя порушиться».- « чи Не можна, кум, переставити (перемінити) іншу? У мене діти малі, тепер би треба тільки пожити б!» — говорить. Ангел йому сказав: «Два рази бога не обманюють! Королеві принаследно, - говорить, - помирати, а ти його здумав лікувати; я тобі карав, — говорив, - ти не попомнил. Твоїй свічі ще горіти 30 років, я перемінив твою свічу королеві — він ще проживе 30 років. А тобі перемінив свічу короля; життя твоя коротка залишається: дійдеш додому, а то й не дійдеш — дорогою помреш! Піди ж ти тепер додому. Може, якщо підійдеш додому, благослови своїх дітей і лягай під святу ікону, з душею розставайся!»

Дуже скоро біг, квапився, біг додому. Сказав дружині: «Дай мені тепер сорочку й подштанники біленькі, - мені тепер помирати!» Ліг він під святу ікону, благословив своїх дітей, перехрестився й помер.

Зараз ви читаєте казку Кум