Одного разу падишах зі своїми слугами відправився на прогулянку. Виїхав до ріллі — бачить — орач землю оре. Прооре з одного кінця до іншого, зупинить волів, побере хустка у руки й починає танцювати, танцює й пісні співає. Та так повторюється щораз, коли орач іде з одного кінця поля до іншого.
Падишаха це здивувало, і сказав він орачеві:
- Так додасться у тобі сила, орач.
- Довгому життя тобі, падишах.
- Скажи мені, чому ти так радієш?
- Падишах, є у мене дружина, вона до того мені по душі, що серце моє радіє від щастя щораз, як я думаю про неї, мені хочеться співати й танцювати.
- Е, а чи не можна глянути па її? На чи самій справі вона така пригожа, що ти не нарадуєшся на неї?
- Чому ж ні, звичайно, можна. Відправилися у будинок селянина.
Вийшла дружина орача, зняла із чоловіка ношу, відвела волів у стійло. Принесла води помитися чоловікові, розстелила кулав. Падишах бачить — і насправді дружина гідна похвали. Увечері після вечері падишах сказав орачеві:
- Є у мене три дружини, я їх усіх віддам тобі, а ти мені свою дружину віддай.
- Е, за три-те дружин падишаха чому б мені й не віддати одну? - відповів селянин.
Ранком падишах відвіз дружину орача у палац, а своїх трьох дружин відіслав селянинові. Коли вони прибутки, орач запитав:
Настав вечір. Прийшов він до першої дружини, запитав:
- Скажи мені правду, чому падишах обміняв своїх трьох дружин на одну?
- Їй-богу, напевно, тому, що я злодійка.
Орач віддав їй усі ключі від будинку, від скринь і сказав:
- Усе віддаю тобі у руки: прагнеш, продай, прагнеш, спали — словом, надходь як прагнеш.
- Е, — говорить дружина, — навіщо мені тепер красти, коли усе у мене у руках і нічого від мене не заховане? - Перестала вона красти.
На другий вечір прийшов орач до середньої дружини, запитав:
- Скажи, чому падишах обміняв своїх трьох дружин на одну?
- Е, — відповіла дружина, — що від бога приховати, що від тебе — адже я повія.
- Ну, раз так, прийде мені зробити ще одні двері для твоїх коханців. Сказане — зроблене.
Соромно стало дружині, і перестала вона водити до себе коханців.
На третю ніч прийшов орач до молодшої дружини:
- Скажи мені правду, що змусило падишаха проміняти своїх трьох дружин на одну?
- Їй-богу, як мені від тебе сховати — балакуча я дуже.
- Так, і злодія можна виправити, і повію, тільки від довгої мови немає ніяких ліків, — розв'язав орач.
Вийняв він шаблю й відрубав їй голову й залишився жити із двома дружинами.
Увечері приходить із роботи, а обидві дружини йому назустріч: одна волів веде у стійло, інша воду поливає на руки. Із цієї пори орач став танцювати не тільки на краях поля, але й посередині.
Пройшов рік.
Розв'язав падишах подивитися, як там орач живе із трьома дружинами. Прийшов він на поле й бачить: попашет орач до середини — попляшет, дійде до краю поля — знову попляшет. Здивувався падишах, запитав:
- Орач, вуж мені-те краще знати, яких дружин я тобі дав. Чому ж ти радієш?
- Так продовжить бог твоє життя, падишах, але погидуй ти моїм хлібом-зіллю, увійди у мій будинок. Дійшли вони до будинку, бачить падишах — зустрічають орача дві дружини, молодшої немає. Одна із дружин повела волів у стійло, інша чоловікові на руки воду полила, потім ноги йому помила. Відпочивши, падишах запитав орача:
- Брат, відкрий мені таємницю, яке ти їм ліки дав, що вони так змінилися? Уже мені чи не знати, якими я тобі їх віддавав.
- Їй-богу, падишах, немає ніякої таємниці. Я кожну з них розпитав, вони мені дещо розповіли. Одна була злодійкою, я віддав їй ключі від будинку. Тоді вона сказала:;Якщо усе у моїх руках, навіщо ж мені красти?; — і кинула своє мерзенне заняття. Друга була повія, я зробив ще окремі двері й сказав їй:;Коли я буду входити у будинок, нехай твої коханці виходять через інші двері;. Та вона теж стала зразковою дружиною. А ось третю, балакучу жінку нічим не можна було вже вилікувати, довелося її вбити. Тепер ти сам бачиш, якими стали твої колишні дружини.
Сподобалася падишахові мудрість орача, і зробив він його своїм везиром.