Є у провінції Шаньдун повіт Линьцзи, отож, у південній його стороні, у селищі Синьдяньчжень, на східному краї коштує невеликий храм. У тому храмі є статуя гарної вісімнадцятирічної дівчини. У народі її прозвали Лу-Гу — Богиня печі, тому й храм називають храмом Богині печі. Ось що розповідає

Відправилися за старих часів два брати у гори полювати. Облюбували невелика ущелина, у якому струмок був, і стали щоліта над прірвою жердини класти, у кожну жердину із двох сторін по дерев'яному кілочкові вбивали, щоб не впала. Бігають пещення так лисиці по жердинах, шастають, з гори на гору стрибати не треба.

А як випаде іній, вовну у лисиць і пещень знову отрастет,

У старі часи жили на світі чоловік і дружина по прозванню Цзян. Посадили вони гарбуз-горлянку, бадилля довге — через стіну перекинулася до сусідів по прозванню Мен, глядь — у сусідів більший гарбуз виріс. Мени її зрізали, потім розрізали, дивляться — у гарбузі дівчинка сидить, і назвали дівчинку Мен Цзян-Нюй — дівчинка із сімей Мен і Цзян

У великій країні жив великий цар Бача. Одного разу, бажаючи розважитися, він відправився на велику рівнину й улаштував там велике свято. На святі було кілька тисяч гостей, і під час бенкету частина рису з їхніх губ падала на землю.

Коли частування було з'їдено, гості пішли.

За старих часів жив на світі один коваль, трудолюбивее не знайдеш. Та був у нього син, без малого двадцять годков хлопцю, високий, ставний, до їжі охочий, а у роботі ледачий. Ось одного разу коваль і говорить синові:

- Усе століття я трудився, синок, що є у будинку — усе моїми руками нажите. А ти працювати не прагнеш,

Є у горах Ишань величезний водоспад, бачили подивишся, здається, начебто вода прямо із синього неба падає. Блискає сріблом, іскриться вируючий потік, у долину котиться. А з долини тече у велику затоку. Вода у затоці — стара туш, чорно-зелена, глибина у ньому — дна не розглянеш. А за затокою глибока ущелина, тягнеться

Жили на світі чоловік із дружиною. Тільки й думали з ранку до вечора, як би розбагатіти. Скаже, бувало, дружина:

- Давай кравцювати станемо, одяг шити!

- Не справа це — кравцювати, — відповідає чоловік. - Цілісінький день голку встромляти так нитку тягти. Утомишся тільки, а заробиш

Давним-давно жили два брати на прізвище Ван, батько з матір'ю у них умерли, дружин ще не було. Збирали брати у горах хмиз, тем і годувалися.

Кликали старшого брата У-Ген. Говорили люди про таких, як він: « Є — здоровіший, працювати — хворий». Та ще говорили: «Мова — солодкий мед, серце — гіркий

У наших місцях з покоління у покоління передають таку історію.

З незапам'ятних часів ходили у небі дві зірки, яскраві й блискучі. Одна була гарячої, інша - холодної, і вони ніколи не розлучалися.

А на землі у одному селі жила дівчина по імені Тайян (Тайян - сонце.).

Вона була розумна й дуже гарна собою, і усе у окрузі

У глибоку старовину на березі Східного моря жив рибалка по прозванню Ху Си. Десять годков йому із зайвим було, коли став він рибалити. Двадцять років прорибачил. Риби піймав із цілу гору. А жив бідно, бідніше нікуди. Хоч би лодчонкой вутлої обзавівся або мережами — де там!