У наших місцях з покоління у покоління передають таку історію.
З незапам'ятних часів ходили у небі дві зірки, яскраві й блискучі. Одна була гарячої, інша - холодної, і вони ніколи не розлучалися.
А на землі у одному селі жила дівчина по імені Тайян (Тайян - сонце.).
Вона була розумна й дуже гарна собою, і усе у окрузі хвалили її.
Тайян любила юнака по імені Юелян (Юелян - місяць.), що жив у сусідньому селі.
Він часто приходив до них у будинок допомагати по господарстві, і молоді люди з дитинства добре знали один одного. Дівчина у душі мріяла стати його дружиною. Він теж потай гаряче любив її. Але Юелян був бідний, він не мав ні клаптика землі й не змів і помишлять про одруження на Тайян.
Тим часом батьки Тайян просватали її за могутнього злого чаклуна по імені Ла-Я. Довідавшись про це, дівчина побігла із сумною звісткою до Юеляну. Вони довго ходили по берегу ставка й намагалися придумати спосіб
Запобігти цьому весіллю. У греблі вони побачили великий чорний камінь, присіли на нього й знову довго радилися - що ж робити? Але придумати так нічого й не змогли.
Раптом вони почули якийсь стогін. Обоє здивувалися: адже нікого, крім них, тут не було! Але ось Тайян, немов про щось догадавшись, схопила Юеляна за руку, обоє вони стали на коліна, і дівчина проговорила:
- Камінь, камінь! Якщо є у тебе душу - допоможи нам у лиху! Яке ж було їхнє здивування, коли вони почули у відповідь:
- Приходите сюди у четвер перед світанком, я допоможу вам.
Довідавшись, що родичка Ла-Я збираються прийти за нею, Тайян сказала їм, щоб вони з'явилися у четвер до сходу сонця.
Та ось настав цей день. Ще не розвидніло, коли Ла-Я зі своєю родичкою прийшов за нареченою. Тайян утекла до греблі й побачила, що Юелян уже сидить на камені й чекає її. Вона теж стрибнула на камінь.
Ла-Я бачив, як дівчина побігла до греблі, як стрибнула там на чорний камінь, на якому сидів якийсь юнак, і як раптом обоє вони зникли.
Ла-Я підійшов до каменю, розвів довкола нього вогонь: пролунав страшний гуркіт, камінь розколовся, полум'я піднялося до самого неба, а Тайян і Юелян, перетворившись у парі лебедів, полетіли.
Але Ла-Я чаклунством змусив їх повернутися на землю й знову перетворив у людей.
Чаклун намагався змусити Тайян стати його дружиною, але, незважаючи на всю свою могутність, нічого не зміг добитися.
Втративши всяку надію, Ла-Я розв'язав розлучити її з Юеляном і задумав оселити кожного на одній із двох зірок, що бродили у небі. Так дівчина опинилася на холодній зірці, юнак - на гарячій. Тайян жорстоко страждала від холоду й попросила Ла-Я переселити її на гарячу зірку. Той виконав її прохання, але при цьому переселив Юеляна на холодну... Знову вони виявилися у розлуці. Правда, зірки цілими днями ходили по небу разом, і закохані бачили один одного, розмовляли один з одним, жартували.
Але й це не давало спокою Ла-Я, і він своєю чаклунською силою влаштував так, що гаряча зірка стала з'являтися на небі тільки днем, а холодна - тільки вночі.
З тих пір і до наших днів Тайян - Сонце люди бачать у небі днем, а Юеляна - Місяць уночі. Та ніколи більше цим бідним закоханим не призначено бути разом!