Старий Идохот живе з дочкою, по сусідству живе колмасам з дочкою. Колмасам до старого прийшла й говорить:
- Старий, свою дочку поведи, поведи!
Чи Довго, чи мало ходила до Идохоту. Старий сказав:
- У - У, яка вона докучлива, вуха мені усе продзижчала! Колмасам ходила, ходила, і старий зрештою свою дочку повів. Хата коштує, він її туди посадив.
- Я, - говорить, - зовні небагато походжу, а ти отут сиди! Вона батька чекала, чекала, а батька немає...
На вулиці голици підвішені. Вона подивилася - її батька немає. А отут ведмідь прийшов і їй говорить:
- Це пір'я мені зсучи! Якщо погано зсукаєш, я тебе знімання.
Вона плела, плела, добре сплела. Ніч пройшла, ведмідь прийшов. Вона йому віддала свою роботу. Ведмідь оглянув - а добре адже сплетене. Він прив'язав їй до пояса збоку дзвіночок. Сам лук побрав.
- Тепер, - говорить, - побігай по хаті, а я стріляти буду. Якщо я у язичок дзвіночка потраплю, то я тебе знімання, а якщо не потраплю, то не знімання. Вона почала бігати. Він хоч і стріляв, але у язичок дзвіночка не потрапив.
- Ну, - говорить, - живи, я у язичок дзвіночка не потрапив. Ведмідь їй повна скриня різних речей принесла й віддав, моткиниток побрав і пішов. Колмасам будинку сучку побила, щоб довідатися від неї про дочку старого. Запитала її:
- Хіба старий кістки своєї дочки не у мішку принесе? Сучка відповіла:
- Ні, не у мішку принесе, дочка старого живий повернеться. Колмасам сказала старому:
- Сходь за дочкою, сходь! Старий говорить:
- Яка дивна, - уже усе вуха мені продзижчала.
Він пішов до дочки, мішок побрав, він адже не знав, що його дочка жива.
Прийшов до дочки, зайшов, а у дочки повно речей! Вони пішли додому, з дочкою додому прийшли.
Колмасам побачила, що дочка старого тепер багатої стала, знову йому говорити початку:
- Старий, мою дочку поведи!
Старий її повів, до тієї ж хати привів і там залишив, а сам пішов. Вона сидить - ведмідь іде, повний мішок конопель їй приніс і говорить:
- Сплети мені нитки із цих конопель! Якщо погано сплетеш, я тебе знімання, якщо добре сплетеш, не знімання!
Ведмідь пішов.
До неї вночі миші прийшли, вона мишам говорить:
- Подружки, пособите мені, ці коноплі швидко сплетіть, ведмедик нам різні речі подарує!
Ніч пройшла, ведмідь прийшов - ниток ні, коноплі ні, миші її растаскали. Ведмідь, нічого не сказавши, до її пояса дзвіночок прив'язав:
- Тепер, - говорить, - побігай по хаті. Якщо я у язичок дзвіночка не потраплю, то я тебе не знімання.
Вона бігає, а він стріляє - у язичок дзвіночка потрапив. Ведмідь її схопив, з'їв, її кістки разом склав і пішов. Колмасам будинку старому говорить:
- Сходь за моєю дочкою!
Старий пішов, прийшов у хату, а дівки ні, тільки кістки разом складені лежать. Старий ці кістки у мішок зібрав і відніс до колмасам.
- На, - говорить, - це кістки твоєї дочки.