Старий Ерохот жив на березі галькової протоки, він лисичку виховував. Потім вона від них пішла, перейшла через галькову протоці, знайшла лабаз инитов, залізла на лабаз, побрала риби й віднесла старому Ерохоту. Люди переночували, ранок настав. Вона знову пішла до цього лабазу, залізла на лабаз і скинула вниз тайменя - земля заколихалася. У инитов Каськет живе. Инит Каськету говорить:
- Сходь назовні, подивися! Каськет відповідає:
- Так немає там нікого.
Лисичка тайменя знову віднесла старому Ерохоту, принесла йому-инит вийшов, знайшов слід лисички, погнався за нею, ганяв, ганяв. чи Довго, чи мало ганяв - лисичка вдарилася об землю й триногим конем стала, а инит у Каськета перетворився. Каськет сіл верхи на коня й уперед поскакав, скакав так скакав. Каськет слухає - шаманське дерево як косач співає. Він туди подивився - колиска до дерева прив'язана. Він у неї стрибнув, гойдатися став. Гойдався, гойдався - його нагору підняло. Потім він нагору пішов у личині оленя3. Там нагорі орлине гніздо. Він маленьких орляттрясти став. Орлята запищали. Орлиця прилетіла до своїх пташенят. Каськет орлиці сказав:
- Дай мішечок для кресала! Орлиця відповіла:
- Ти сходь до моря, від йоржа мій пазур принеси, тоді я тобі мішечок віддам.
Каськет звідти пішов. чи Довго, чи мало йшов. Каськет (лисичка) іде, іде, про землю вдарився - Табогетом з лиственничкой став. Табогет на модрині сидить. Звідкись прилетів орел. Орел праг піймати його, а Табогет у нього вихопив одне око. Табогет з лиственничкой знову Каськетом зробився.
Він ішов, ішов, до берега моря прийшов. Каськет глянув: "Де ж це йорж
Причаївся?" Каськет сам із собою розмовляє: "Кудись до якогось йоржа мене посилають!"Незабаром тельб свій ніс із моря назовні висунула.
- Онученя, - вона говорить, - що шукаєш?
- Бабуся, послала мене орлиця за її пазуром, сказала, що йорж його відніс. Тель сказала:
- Онученя, онученя, орлиця прагла мене схопити, її пазур у мене
Залишився. Онученя, я його не віддам. Мої роги взимку до льоду примерзли. Якщо ти мої роги мені принесеш, тоді я віддам пазур.
Каськет пішов, на березі моря у піску рога шукає. чи Багато, чи мало часу пройшло, він сам не знав. Глянув уперед - на піску люди сидять. Вони так пиячили! Каськет гарненько їх розглянув - а це литиси сидять. Каськет вимазав себе сажею, зробився схожим на литисей, підійшов до них, біля них сів.
Литиси так пили! Вони Каськету горілку наливають, повний ріжок. Каськет зробив вигляд, що випив, сам горілку убік виплеснув, а порожній ріжок за пазуху заштовхав. Вони отут пили-пили, литиси у піску вимазалися. Каськет знову й знову горілку убік виливав і ріжок за пазуху заштовхував. Так вони дали йому сім ріжків. Винопитие скінчилося, литиси нічого вже не бачать. Тим часом Каськет до тель пішов. А литиси потім догадалися: "Це, - сказали вони, - з білого світла людей у нас був, він з нами пиячив, а тепер кудись зник".
Каськет ішов, ішов, у те місце прийшов, де раніше тель у воді лежала. Каськет місце навколо оглядає, а тель із моря назовні висунулася. Каськет сказав:
- Бабуся, я приніс твої роги. Тель сказала:
- Ну ось, ось, дуже добре!
Тель віддала Каськету пазур орлиці, а він віддав їй рога. Каськет у дорогу назад відправився.
Чи Довго, чи мало він ішов, ішов - те місце, де Табогет і листвен-ничка, знову знайшов. Табогет на гармошці відіграє7, ні на кого уваги не обертає. Він униз глянув - у комеля лиственнички брусок лежить. Він його засунув за пазуху й знову заліз на лиственничку. А вона як відіграла на гармошці, так і відіграє.
Море піднялося. Каськет брусок через пазуху витягся, на сук лиственнички брусок поклав, а морська вода до бруска дійшла і його побрала. Каськет на гармошці відіграє й відіграє, а звідкись орел прилетів і на верхівці модрини сів. Табогет орлові його очей віддав. Каськет сказав орлові:
- Пазур орлиці я тобі не віддам.
Орел Каськета поніс. чи Довго, чи мало вони летіли, прилетіли до гнізда орлів. Каськет орлиці сказав:
- Ось твій пазур.
Орлиця його побрала, на палець надягла. Орлиця віддала кресало.
- Тепер, - говорить, - спустися вниз до старого Ерохоту.