Жили у одному селі бабуся, мати й внучок.
Одного разу після важкого дня у поле повернулася додому мати. Зібрала на стіл і покликала обідати свого чотирирічного сину. За їжею хлопчик став балуватися, розкидати рис із тарілки. Прийнялася матір сварити сину:
- Ти що робиш? Хіба можна так звертатися з рисом? Знаєш, скільки треба покласти праці, щоб ти міг поїсти досита? - Та, схопивши довгий бамбуковий ціпок, вона вдарила маля по спині. Хлопчик заволав що є сили.
На плач онука прибігла бабуся.
- Перегоди, дочка, навіщо ти кривдиш хлопчика? Дочка не стала пояснювати матері, у чому провинилося маля, а замість цього грубо відповіла:
- Мій син, що прагну, то й роблю.
Бабуся мовчачи підняла з підлоги бамбуковий ціпок і стала бити нею дочка.
- За що ти мене б'єш? - звернулася дочка до матері.
А бабуся, продовжуючи обсипати її ударами, присуджувала:
- Моя дочка, що прагну, то й роблю, моя дочка, що прагну, то й роблю.