У одній монастирській школі був строгий-престрогий наставник. Серед інших учнів були у нього два хлопчики: Маун Сута й Маун Балу. Маун Сута відрізнявся ретельністю й старанністю й навіть у відведене для відпочинку час підмітав монастирський двір, підстригав траву, ходив по воду й чистив плаття вчителя.
Маун Балу, навпаки, слил легковажним малим. Під час уроків спав, відповідав по підказці, а коли усе ухвалювалися за збирання, він норовив сховатися де-небудь у затишному місці й поспати. А вуж про те, щоб чистити чернечу робу, не могло бути й мовлення. Зустрів одного разу Маун Балу у саду Маун Суту иговорит:
- Ну-но, Маун Сута, скажи, скільки буде одинплюс два?
- Три.
- Хоч ти й підлизуєшся постійно до вчителя, а пуття від цього немає ніякого, - продовжував Маун Балу, - нічого-те ти не знаєш. Один плюс два буде
Два!
Маун Сута прийнявся доводити свою правоту, і зрештою хлопчики побилися. Саме у цей час повз проходив учитель.
- Що трапилося? - запитав він.
- Про вчитель! - відповів Маун. Сута.- Маун Балу запитав мене, скільки буде один плюс два. Я відповів - три, а він повторює, що один плюс два буде два.
Ось ми й рассорились- чи Правду говорить Маун Сута? - строго спро-сил Маун Балу вчитель.
- Так, - з готовністю підтвердив той.
Тоді, побравши у руки більшу пальмову галузі, учитель відшмагав як випливає Маун Суту.
- Я говорю щиру правду, я правабоно порахував. За що ви мене караєте? - занив Маун Сута.
- Є люди просто здійснюючі помилки, - наставительно сказав учитель.-А є упертюхи, дурні. Але ще несноснее ті, хто намагається їх переспорити.
Ось, приміром, ти хоч і переконаний у тому, що прав, а Усе-таки вступив з Маун Балой у суперечку. Хто ж з вас глупее?