Жив у одному селі алхімік. Він своє життя поклав на те, щоб знайти спосіб одержати із простих металів золото й срібло. Коштувало йому почути, що комусь удалося цього добитися, як він негайно спрямовувався до щасливця, намагаючись будь-яким шляхом вивідати таємницю. Однак, скільки не намагався алхімік, усі дарма. Він витратив на свої пошуки заняття всі заощадження, у тому числі й придане дружини, але, незважаючи ні на що, усе ще вірив у успіх.
Пішла одного разу дружина алхіміка у монастир відносити милостиню.
- Ну, як справи? - запитав її настоятель.
- Погано, - зітхнула засмучена жінка.- Мій чоловік зайнявся алхімією, убив собі у голову, що Вдасться йому одержати золото й срібло, і витрачає на цю дурницю останні гроші..
- Скажи своєму чоловікові, що я знаю вірний спосіб добути золото й срібло. Як тільки алхімік почув цю новину, він у всю спритність помчався у монастир.
- Я готовий присвятити тебе у таємницю, але для цього у мене не вистачає необхідних речей. Постарайся добути їх.
- Про мій учитель, назви ці речі. Я їх неодмінно роздобуду!
- Слухай уважно! - сказав настоятель, піднявши догори вказівний палець.- Доправ мені по кошикові черешків гарбуза, огірків, перців, кавунів і люфи. Коли ти принесеш усе необхідне, тоді ми й поговоримо про золото й срібло.
Засмутився алхімік і, повернувши додому, звернувся до дружини:
- Скажи, будь ласка, де, по-твоєму, можна одержати п'ять кошиків черешків гарбуза, огірків, перців, кавунів і люфи?
- Ось уже не знаю. Так багато й на ринку чи навряд купиш! - відповідала дружина.
- Прийде мені виростити їх у себе у городі! Так він і зробив. Посадив алхімік багато гарбуза, огірків, кавунів, перцю й люфи. Ростуть вони, а алхімік не нарадується.
- Ось уже зовсім скоро будуть у мене й золото й срібло!
Та дійсно, у городі вродилося стільки овочів і фруктів, що, продавши їх на ринку, він виручив тисячу срібних монет. Нарубавши черешків, він занурив їх на віз і відправився у монастир.
- Ось нарешті є усе, що потрібно для одержання золота й срібла, - звернувся він до настоятеля.- Що потрібно з ними робити?
- Не квапся, - з посмішкою відповів той.- Скільки ти виручив від продажу овочів і фруктів?
- Тисячу срібних монет, - відповів алхімік. - Отже, срібло ми вже одержали. - А золото? Як одержати золото?
- Ну й нездогадливий же ти, мирянин. Срібло ти можеш обміняти на золото!
- Ось спасибі, учитель. Тепер-Те я знаю вірний спосіб, як добувати золото й срібло!