Жив колись у одному селі дуже багата людина. Він був працьовитий і старанний і примножив свій скромний стан, займаючись розведенням і продажем домашньої худобин і птаха. Згодом він одружився на миловидній дівчині, і незабаром у них народився син. Коли хлопчикові минуло тринадцять років, мати вмерла, і він став допомагати батькові по господарстві. Слава про їхнє незліченне багатство облетіла всю округу й досяглася слуху короля. А був той король жадібний і підступний. Довго він думав, як йому заволодіти чужим багатством, і розв'язав, що саме розумне - багатія батька перевести, а його малолітнього сина прибрати до рук.
Замисливши недобре, король послав свого міністра до багатія з наказом, у якому говорилося, що, мов, він, король, теж захоплюється розведенням птаха й просить негайно доправити у палац три яйця півня. Строку на виконання наказу король відпустив сім днів, а за невиконання загрожував смертною карою.
Засмутився багатій. Наказ короля був подібний смертного вироку. Адже
Яєць півня не існує у природі! Думка про близьку смерть позбавила його спокою,
І він звернувся до сина з такими словами:
- Дорогий синок! Наш будинок відвідало лихо. Мабуть, мені призначене - загинути від руки короля. Прошу тебе про одне: коли мене не стане, трудися завзято, щоб не пішло порохом усі, чого я добився. Будь розумним і кмітливим, і тоді ти знайдеш вихід з будь-якого положення.
- Милий батько, - відповідав йому син, - дарма ти так засмучуєшся. Ось пройде сім днів, я піду до короля й навчу його, як дістати півнячі яйця. Однак батько не звернув уваги на слова сина. Важко знайти розраду у мовленнях дитини, коли немає ніякої надії на порятунок.
Після закінчення семи днів з'явився хлопчик у палац і просив докласти
Королеві, що з'явився син багатія, що займається розведенням птахів. Коли хлопчик став перед королівські очі, розгніваний король мовив:
- Хто кликав тебе сюди, дурний нетяма? Ця справа стосується твого батька. Чому він сам не з'явився у палац?
Посміхнувся хлопчик.
- Про вельмишановний король! - сказав він.- Батько було зібрався у палац, але
У нього дуже сабоно розболівся живіт, і він несподівано народив сина. Почувши мудру відповідь хлопчика, король зрозумів, що потрапив у халепу. Соромно стало королеві, його охопило почуття каяття. Адже він владика свого народу і йому слід бути добрим і слушним!
- Ступай з миром, - сказав він хлопчикові, - так передай своєму батькові, що мені відтепер не потрібні будуть півнячі яйця!