Трапилося це у пору, коли тигрів на землі було сила-силенна. Жили у одному сільці у підніжжя крутої гори дві сестри, і був у них невеликий клаптик землі. Вирощували вони на ньому рис, тем і годувалися.
- Сестриця, - сказала одного разу старша сестра.- Важко нам одним управлятися зі своїм полем, не жіноча це робота. Добре б знайшов нам друг милий - помічник добрий.
Почув ці слова Тигр-Перевертень, притаившийся у кущах. Прийняв він людський вигляд і покинув свій притулок.
- Про що ви журитеся, красуні? - запитав він. Зніяковіли дівчата.
- Так ні про що не журимося, - вирішилася нарешті збрехати старша.
- Навіщо таїтеся? Я чув, вам потрібний помічник, - сказав Тигр. - Ось я й прийшов. Скажіть тільки, чому я можу вам допомогти, і я охоче усе зроблю.
- Ми турбуємося, що нас скоро здолають бур'яни, - відповіла старша. Тигр побрав у неї ніж і швидко попорався з бур'янами. А коли він працював, молодша сестра відразу помітила, що це не людей, однак сказати про цей свою старшу, сестрі не насмілилася. Адже Тигри розумні й підступні. А трапся Тигрові-Перевертневі почути її мовлення - не минути їм лиха.
Тим часом перевертень, володіючи незвичайною тигрячою силою, жваво просапав усе поле й, покінчивши з роботою, зібрався додому. Він підкликав до себе старшу сестру й запросив її у гості. Та, не довго думаючи, погодилася. Всполошилась молодша сестра. Що робити? Як попередити старшу сестру про те, що їй загрожує небезпека? Зірвала вона рисовий колосок, вирізала
З нього сопілочку й, награючи знайому мелодію, проспівала: Мила сестриця, вертайся. У обоє ти дивися, не забувайся! З життям по шляху не розпрощся!
Старша сестра почула, але нічого не зрозуміла й преспокійно відправилася з перевертнем. На заході прийшли вони у курінь.
- Ось тобі рис і вода, приготуй їжу, - сказав Тигр дівчині, - а я сходжу у ліс, нарву сорго й перців для закуски.
Старша сестра так захопилася справою, що не відразу побачила казна-звідки прийшовшого людину, яка розповіла їй, що її новий знайомий - перевертень і їй випливає, не чекаючи його повернення, якомога швидше сховатися. Із цими словами незнайомець зник.
Довідавшись цю сумну звістку, дівчина кинула всі й із усіх ніг пустилася бігти. Так вона бігла без перепочинку, поки не настали сутінки. Раптом вона побачила хатину. Увійшла, оглянулася по сторонах - нікого. Дівчина розстелила циновку, що лежала на підлозі, лягла й укрилася з головою. А у узголів'я у неї сіли, як на сідало, кури.
Тим часом перевертень у прекрасному настрої повернувся додому й, не виявивши дівчини, пішов по її слідах. Незабаром він прийшов у хатину, де вона відпочивала, але, увійшовши усередину, не міг нічого розглянути. Кури переполошилися, раскудахтались, і, розв'язавши, що дівчини тут ні, Тигр пішов.
Ледь розвидніло, у хатину прийшов її власник - селянин, що працював неподалік. Дівчина розповіла йому про усе, що з нею приключилося.
Селянин, як міг, заспокоїв її й проводив до сестри.
А хитрий перевертень зовсім знесилився й розв'язав причаїтися у коморі, що неподалік від поля сестер.
Довго чекав Тигр. На четвертий день сестри нарешті прийшли у комору, і тоді, вискочивши з укриття, він закричав:
- Попалися, сестрички! Уже тепер-те вам від мене нікуди не зникнути!
- А моя сестра й не намагалася ховатися, - найшлася молодша.- За нашим звичаєм, після заміжжя покладається готовити частування натам, ось сестра й прийшла за рисом. Як добре, що ми зараз зустрілися! Через сім днів сестра влаштує натам свято. Приходь зі своїми друзями. Заодно й весілля зіграємо.
- Добре, - зрадів Тигр.- Через сім днів я буду отут як отут. Набравши у кошики рис, сестри повернулися додому. Молодша сестра наварила рисового самогону й, додавши у нього отрути, розлила по глечиках. Жителі села, по її раді, приготувалися зустріти тигрів як випливає. Вони озброїлися ціпками, списами, ножами й стали чекати домовленого дня. На сьомий день тигри, прийнявши образ людей, з'явилися у село. Кожному
З них дівчини вручили по глечикові рисового самогону. Покуштували гості зілля так відразу й звалилися намертво. Селянам не склало ніякої праці їх добити. У живі залишилася тільки
Зовсім маленька тигриця. Вона самогону не пила й тому зуміла втекти. Та тоді вона задумала помститися людям. Але тигрів було дуже мало, а щоб поборотися з людьми, потрібно було примножити потомство. Тому тигриця розв'язала родити у рік по тигреняті. Бігла вона й повторювала: "У рік - по сині! У рік - по сині!"Раптом назустріч їй курка. Злякалася тигриця й забула свій розв'язок. Тоді вона відправилася до баби, що жила неподалік.
- Не чи чула ти, бабка, що я повторювала на бігу? Але баба була туговата на вухо й усе переплутала.
- Ти кричала: "У дванадцять років по сині, у дванадцять років по сині!" - сказала вона. Ось чому у тигрів з'являється потомство один раз у дванадцять років, а тому їх і стало так мало.