У одному аулі жив бідний молодий горець. Розв'язав він обзавестися господарством і одружитися. Але для. одруження потрібні гроші, і довелося йому найнятися батраком до одному багатієві.
Довго він наймитував і ледве нагромадив десять туманів. «Що я зроблю з десятьма туманами? - подумав бідняк.- Якщо я куплю биків, не вистачить на весілля, а якщо одружуся, як обійдуся без биків у господарстві?»
Та відправився бідняк у місто на заробітки, а накопичені десять туманів залишив у кадия.
За два роки заробив горець ще десять туманів, повернувся додому й прийшов до кадию.
- Здраствуй, кадий! Ось я й повернувся: поверни, будь ласка, мені ті десять туманів.
- Ах ти бурлака! - закричав кадий.- Не знаю я ні тебе, ні твоїх жалюгідних туманів. Убирайся ладь або я покличу нукерів, які кинуть тебе у яму.
Почав юнак нагадувати кадию про себе, так дарма. Прибігли нукери й вигнали бідолаху на вулицю.
Незабаром сумного юнака зустрів Насреддин і, довідавшись про те, що трапилося,, обіцяв допомогти.
- Зараз я піду до кадию, - сказав Насреддин, - а багато почекавши зайдеш ти й попросиш повернути свої гроші.