Одного разу мисливець поставив міцний капкан, а поруч поле жив принаду — великий шматок м'яса.
На захід прибігла голодна лисиця, прагла було схопити м'ясо, так подумала: «Отут щось негаразд. Уперше я бачу, щоб м'ясо, та ще такий великий шматок, валялося у поле». Не Стала лиса ризикувати й пішла своєю дорогою.
Зустрів їй вовк.
- Здраствуй, лисиця. Ти чого така сумна?
- Як не бути сумної. Знайшла я великий шматок м'яса. А я тримаю уразу.
- Як добре, що я не говію, - зрадів вовк і став вимагати, щоб лисиця вказала йому це місце.
- А отут недалеко, - показала лисиця.
Жадібний вовк кинувся на м'ясо й задніми ногами потрапив у) капкан. А лиса підійшла, підібрала м'ясо й почала є.
- Що ти робиш? - закричав вовк.- Адже ти ж тримаєш уразу?
- Я вже побачила молодий місяць, - відповіла лисиця, продовжуючи бенкет.